ФЛЕКСИЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
фле́ксія «закінчення, змінна остання частина слів»
науковий лінгвістичний термін, утворений у західноєвропейських мовах (фр. flexion, н. Flexion, англ. flexion) на основі лат. flexiō «згинання, вигин, відхилення, поворот», пов’язаного з етимологічно неясним flectō «гну, згинаю»;
можливо, споріднене з plecto «сплітаю, плету», гр. πλέϰω «тс.», псл. *pletti (‹ *plekti), укр. пле́сти́;
р. болг. фле́ксия, бр. фле́ксія, п. fleksja, ч. flexe, слц. flexia, вл. fleksija, м. флексиjа, схв. флѐксиjа, слн. fleksíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флекси́вний
флексі́йний
флекти́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| flexion | англійська |
| фле́ксія | білоруська |
| фле́ксия | болгарська |
| fleksija | верхньолужицька |
| πλέϰω «тс.» | грецька |
| flexiō «згинання, вигин, відхилення, поворот» | латинська |
| flectō «гну, згинаю» | латинська |
| plecto «сплітаю, плету» | латинська |
| флексиjа | македонська |
| Flexion | німецька |
| fleksja | польська |
| *pletti (‹ *plekti) | праслов’янська |
| фле́ксия | російська |
| флѐксиjа | сербохорватська |
| flexia | словацька |
| fleksíja | словенська |
| пле́сти́ | українська |
| flexion | французька |
| flexe | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України