ФЛЕЙТА — ЕТИМОЛОГІЯ
фле́йта «духовий дерев’яний музичний інструмент»
запозичення з італійської мови;
іт. flautа «флейта» походить від пров. ст. flaüt, що розглядається як контамінація давньопровансальських слів flaujol «флажолет» (нар.-лат. *flābeolum) і laüt «лютня», джерелом якого є ар. al-‘ūd, букв. «дерево»;
висловлювалася також думка про звуконаслідувальне походження провансальської назви (Черных II 316);
р. бр. фле́йта, п. flet, ч. flét(n)a, заст. flauta, слц. flauta, вл. нл. flejta, полаб. fleitó, болг. фле́йта, фла́уто, м. флаута, флеjтa, схв. фла̏ута, слн. flávta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
флейти́ст
флейти́стка
фле́тня
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| al-'ūd | арабська |
| фле́йта | білоруська |
| фле́йта | болгарська |
| фла́уто | болгарська |
| flejta | верхньолужицька |
| flautа «флейта» | італійська |
| flaujol «флажолет» (нар.-лат. *flābeolum) | італійська |
| laüt «лютня» | італійська |
| флаута | македонська |
| флеjтa | македонська |
| *flābeolum | народнолатинська |
| flejta | нижньолужицька |
| fleitó | полабська |
| flet | польська |
| flaüt | провансальська |
| фле́йта | російська |
| фла̏ута | сербохорватська |
| flauta | словацька |
| flávta | словенська |
| flét(n)a | чеська |
| flauta | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України