ФЛАЖОЛЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
флажоле́т «старовинний музичний духовий інструмент на зразок флейти»
запозичення з французької мови;
фр. flageolet «сопілка» (фр. ст. flageol, flajol «труба, флейта») походить від нар.-лат. *flābeolum «подув, подих», утвореного від лат. flāre «дути, віяти, грати на сопілці», що зводиться до іє. *bhlō-/bhlе̄-/bhle- «дути, віяти»;
р. флажоле́т, фляжоле́т, бр. флажале́т, п. flażolet, ч. flažolet, flašinet, flageolet, слц. flažolet, болг. флажоле́т, схв. флажолет;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фляжеоле́т
фляжоле́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| флажале́т | білоруська |
| флажоле́т | болгарська |
| *bhlō-/bhlе̄-/bhl<SUP>e</SUP>- «дути, віяти» | індоєвропейська |
| flāre «дути, віяти, грати на сопілці» | латинська |
| *flābeolum «подув, подих» | народнолатинська |
| flażolet | польська |
| флажоле́т | російська |
| фляжоле́т | російська |
| флажолет | сербохорватська |
| flažolet | словацька |
| flageolet «сопілка» (фр. ст. flageol, flajol «труба, флейта») | французька |
| flažolet | чеська |
| flašinet | чеська |
| flageolet | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України