ФИРКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
фи́ркати «пирхкати; [брикати, хвицати»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до фу́ркати;
р. фы́ркать «пирхати», бр. фы́ркаць «тс.», п. furkać «пурхати», ч. frkati «сопіти, пирхати», слц. frkat’ «пирхати; пурхати», вл. fyrkać «пирхати», болг. фъ́pкам (хвъ́ркам) «пурхати», м. фрка «фиркати, сопіти; пурхати, летіти», схв. фр́кати «крутити, вертіти», слн. fŕkati «пурхати; дзижчати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фирк
«умить полетів»
фи́рка
«кокетка, повія»
фи́ркавка
«дзиґа (іграшка)»
хви́ркати
«прискати; чихати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фы́ркаць «тс.» | білоруська |
| фъ́pкам «пурхати» (хвъ́ркам) | болгарська |
| fyrkać «пирхати» | верхньолужицька |
| фрка «фиркати, сопіти; пурхати, летіти» | македонська |
| furkać «пурхати» | польська |
| фы́ркать «пирхати» | російська |
| фр́кати «крутити, вертіти» | сербохорватська |
| frkat' «пирхати; пурхати» | словацька |
| fŕkati «пурхати; дзижчати» | словенська |
| фу́ркати | українська |
| frkati «сопіти, пирхати» | чеська |
цо́ркати «дзвякати, брязкати, бренькати»
звуконаслідувальне утворення від вигуку цорк, подібне до ди́ркати, фи́ркати, цві́ркати тощо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цорк
«вигук на позначення брязкання заліза»
цо́ркіт
«брязкіт»
цорко́тало
«брязкальце»
цоркоті́ти
«брязкати; кричати (про тетерука)»
цоркото́ля
«колесо, яким граються діти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цорк | ? |
| ди́ркати | ? |
| фи́ркати | ? |
| цві́ркати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України