ФИЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з угорської або румунської мови;

рум. fel «спосіб; рід, вид, сорт; походження» виводиться від уг. -féle «схожий, на зразок» (пор. mindenféle «всякого роду»), що пов’язується з fél «половина; бік»;

запозичення з російської мови;

р. фи́лька «тс.» пов’язане з іменем Фи́ля (зменш. від Фили́пп, укр. Пили́п), що вживається також як експресивна назва в значенні «дурень, роззява»;

очевидно, фонетичний варіант форми [фи́ля] «хвиля» Ж (субституція щілинного ф проривним к у запозичених словах зустрічається порівняно рідко; пор. [курго́н] зам. фурго́н);

варіант назви хви́лька «тс.», з первісного фи́лька «тс.», пов’язаного з власним іменем Фи́лька, Фи́ля;

початкове хв- і кореневе а з’явилися, очевидно, під впливом дієслова хвали́тися «призначати козирі»;

пояснення терміна [хва́лька] як утвореного безпосередньо від хвали́тися (Шейк 268) менш вірогідне;

запозичене з німецької мови через посередництво польської;

н. Weile «певний час» ‹ двн. hwīl, hwīla «час, година», гот. ƕiveila «хвилина, час, година» споріднені з псл. pokojü, počiti, укр. по́кі́й, спочи́ти;

припускається спорідненість хви́ля (час) і хви́ля (на воді) (Bern. I 408; Фасмер IV 230–231);

бр. хвілі́на, п. chwila «хвилина; мить, момент», ч. chvíle, слц. chvíl’a «тс.»;