ФИКСИРОВАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
фіксува́ти
запозичення з французької мови;
фр. fixer «прикріпити, закріпити, прибити» походить від лат. fixus «твердий, міцний, нерухомий», пов’язаного з fīgo «втикаю, закріплюю», очевидно, спорідненим з лит. díegti «саджати», лтс. diêgt «колоти», dîgt «проростати, пускати паростки», прус. deicktas «місце», дангл. dīс «гребля, рів»;
р. фикси́ровать, бр. фіксава́ць, п. вл. fiksować, ч. fixírovat, слц. fixírovat’, fixovat’, болг. фикси́рам, м. фикси́ра, схв. фикси́рати, слн. fiksírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фікса́ж
фіксати́в
фікса́тор
фікса́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фіксава́ць | білоруська |
| фикси́рам | болгарська |
| fiksować | верхньолужицька |
| dīс «гребля, рів» | давньоанглійська |
| fixus «твердий, міцний, нерухомий» | латинська |
| fīgo «втикаю, закріплюю» | латинська |
| diêgt «колоти» | латиська |
| dîgt «проростати, пускати паростки» | латиська |
| díegti «саджати» | литовська |
| фикси́ра | македонська |
| fiksować | польська |
| deicktas «місце» | прусська |
| фикси́ровать | російська |
| фикси́рати | сербохорватська |
| fixírovat' | словацька |
| fixovat' | словацька |
| fiksírati | словенська |
| fixer «прикріпити, закріпити, прибити» | французька |
| fixírovat | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України