ФИЗИОНОМИЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
фізіоно́мія
запозичення з французької мови;
фр. physionomie (‹ physiognomoniа) «тс.» походить від лат. physiognōmōn «той, хто пізнає душевні якості за зовнішніми ознаками», яке зводиться до гр. φυσιογνώμων «тс.», φυσιογνωμάνίᾱ «пізнавання внутрішніх якостей індивіда за його зовнішніми ознаками», утворених з іменників φύσις «природа» і γνώμων «знавець, тлумач», спорідненого з псл. znati, укр. зна́ти;
р. болг. физионо́мия, бр. фізіяно́мія, п. fizjonomia, ч. fyziognomie, слц. fyziognómia, вл. fyziognomija, м. физиономиjа, схв. физионо̀миjа, слн. fizionomíа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фізіоно́міка
«учення про зв’язок психічного стану з мімікою»
фізіономі́ст
фізіономі́стика
фізіономі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фізіяно́мія | білоруська |
| физионо́мия | болгарська |
| fyziognomija | верхньолужицька |
| φυσιογνώμων «тс.» | грецька |
| φυσιογνωμoνίᾱ «пізнавання внутрішніх якостей індивіда за його зовнішніми ознаками» | грецька |
| φύσις «природа» | грецька |
| γνώμων «знавець, тлумач» | грецька |
| physiognōmōn «той, хто пізнає душевні якості за зовнішніми ознаками» | латинська |
| физиономиjа | македонська |
| fizjonomia | польська |
| znati | праслов’янська |
| физионо́мия | російська |
| физионо̀миjа | сербохорватська |
| fyziognómia | словацька |
| fizionomíа | словенська |
| зна́ти | українська |
| physionomie «тс.» (‹ physiognomoniа) | французька |
| physiognomoniа | французька |
| fyziognomie | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України