ФЕХТУВАЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
фехтува́ти
запозичення з німецької мови;
нвн. fechten (двн. fёhtan) «боротися, фехтувати» споріднене з днн. гол. ст. fёhtan, лит. pѐšti «смикати, рвати», гр. πέϰω «чешу, стрижу, смикаю»;
зіставляється також з лат. pugnus «кулак», pugno «б’юся, борюся» (Kluge–Mitzka 188);
р. фехтова́ть, бр. фехтава́ць, п. fechtować, ч. fechtovat «жебракувати», заст. «боротися», болг. фeхту́вам се, схв. кайк. [fehtati, fektati] «фехтувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фехта́р
«фехтувальник»
фехтува́льник
фехтува́ння
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фехтава́ць | білоруська |
| фeхту́вам | болгарська |
| fёhtan | голландська |
| πέϰω «чешу, стрижу, смикаю» | грецька |
| fёhtan | давньоверхньонімецька |
| fёhtan | давньонижньонімецька |
| pugnus «кулак» | латинська |
| pѐšti «смикати, рвати» | литовська |
| fechten «боротися, фехтувати» (двн. fёhtan) | нововерхньонімецька |
| fechtować | польська |
| фехтова́ть | російська |
| fehtati «фехтувати» | сербохорватська |
| fektati «фехтувати» | сербохорватська |
| fechtovat «жебракувати» | чеська |
| pugno «б’юся, борюся» | ? |
| fehtati «фехтувати» | ? |
| fektati «фехтувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України