ФЕНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
фен «сухий теплий вітер з гір»
запозичення з німецької мови;
н. Föhn (Foehn, свн. fœnne, двн. phōnno) «сухий альпійський вітер» походить від нлат. fаōnius, лат. (ventus) favōnius «теплий західний вітер», пов’язаного з foveo «грію», спорідненим з лит. dѐgti «горіти, палити», псл. *žegti «палити», укр. [жечи́, жегти́], р. жечь «тс.»;
р. фен, п. föhn, fen, ч. слц. föhn, болг. фьон, схв. фен, слн. fén «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фьон | болгарська |
| phōnno | давньоверхньонімецька |
| favōnius «теплий західний вітер» (ventus) | латинська |
| foveo «грію» | латинська |
| dѐgti «горіти, палити» | литовська |
| Föhn «сухий альпійський вітер» | німецька |
| Foehn | німецька |
| fаōnius | новолатинська |
| föhn | польська |
| fen | польська |
| *žegti «палити» | праслов’янська |
| жечь «тс.» | російська |
| фен | російська |
| фен | сербохорватська |
| fœnne | середньоверхньнімецька |
| föhn | словацька |
| fén «тс.» | словенська |
| жечи́ | українська |
| жегти́ | українська |
| föhn | чеська |
фен «апарат для сушіння волосся, рук тощо струменем нагрітого повітря»
запозичення з німецької мови;
н. Fön як фабрична марка апарата постала від назви вітру Föhn «фен»;
виведення від англ. fan «віяло, віялка» (СІС2 869, ССРЛЯ 16, 1305) безпідставне;
звукова диференціація фен і фён у російській мові склалася пізніше;
р. бр. фен, п. föhn, fen, ч. слц. föhn, fén, болг. фьон, схв. фен, слн. fén «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fan «віяло, віялка» | англійська |
| фен | білоруська |
| фьон | болгарська |
| Fön «фен» | німецька |
| Föhn | німецька |
| föhn | польська |
| fen | польська |
| фен | російська |
| фён | російська |
| фен | російська |
| фен | сербохорватська |
| föhn | словацька |
| fén | словацька |
| fén «тс.» | словенська |
| föhn | чеська |
| fén | чеська |
фе́на «повитиця, Cusсuta L.» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, запозичене з угорської мови;
уг. fene «чорт; ракова виразка», утворене від fen «точити, гострити», могло б відповідати таким назвам цієї рослини, як схв. ђаволски конац «чортів кінець», н. Teufelszwirn «чортова пряжа», фр. chevelure du diable (cheveux du diable) «чортове волосся»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Teufelszwirn «чортова пряжа» | німецька |
| ђаволски «чортів кінець» | сербохорватська |
| конац «чортів кінець» | сербохорватська |
| fene «чорт; ракова виразка» | угорська |
| fen «точити, гострити» | угорська |
| chevelure du diable (cheveux du diable) «чортове волосся» (cheveux du diable) | французька |
Февро́нія
через церковнослов’янське посередництво запозичене в давньоруську мову з грецької;
сгр. Φεβρωνία, очевидно, пов’язане з діалектними формами лат. Faber (від faber «майстер, художник», пор. фр. ст. Fѐvre, Fѐbre), до якого зводиться й Фабри́цій;
р. Февро́ния, бр. Фяўро́нія, Хаўро́нія, др. Февронія, п. Febronia, болг. Февро́ни́я, м. Феврониjа, схв. Феврониjа, слн. Fevronija, стсл. Феврониa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Февроніа
«лестнокуплена»
(1453), Феуроніа (1627)
Февро́ня
Февро́сія
Февро́ся
Фе́ня
Хівру́ня
Хівру́ся
Хі́вря
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Фяўро́нія | білоруська |
| Хаўро́нія | білоруська |
| Февро́ни́я | болгарська |
| Февронія | давньоруська |
| Faber (від faber «майстер, художник», пор. фр. ст. Fѐvre, Fѐbre) | латинська |
| faber | латинська |
| Феврониjа | македонська |
| Febronia | польська |
| Февро́ния | російська |
| Феврониjа | сербохорватська |
| Φεβρωνία | середньогрецька |
| Fevronija | словенська |
| Fѐvre | французька |
| Fѐbre | французька |
| Феврониa | ? |
Феодо́сій (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
гр. Θεάδόσιάς утворене з основ іменників ϑεός «Бог» і δόσις «дарунок», пов’язаного з δίδωμι «даю»;
р. Феодо́сий, бр. Фядо́сій, др. Θеодосии, п. Teodozy, ч. Theodosius, слц. Teodoz, болг. Теодо́си(й), слн. Feodо́zij, цсл. Феwдосiй;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Θeодωсїa
«б(о)годанна»
(1627)
Θеодωсій
«Б(о)жее даянїе»
Θеодосей
(1445)
Θеодосія
(жін., 1398)
Одо́ска
Теодо́зія
Теодо́зя
Тодо́с
Тодо́сій
Тодо́ска
Тодо́сь
Тодо́ська
Тодо́ся
Тодо́х
То́ся
Федо́с
Фе́ня
Феодосий
(1430)
Феодо́сія
(жіноче ім’я)
Фе́ська
Фесько́
Фе́ся
Фтодо́с
Фтодо́ха
Хведо́с
Хведо́ска
Хведо́сь
Хведо́ся
Хве́на
Хвесь
Хве́ська
Хве́сько
Хве́ся
Хтодо́с
Хтодо́ска
Хтодось
Хтодо́ська
Хтодо́ся
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Фядо́сій | білоруська |
| Теодо́си(й) | болгарська |
| Θεάδόσιoς «Бог» | грецька |
| δόσις «дарунок» | грецька |
| δίδωμι «даю» | грецька |
| ϑεός | грецька |
| Θеодосии | давньоруська |
| Teodozy | польська |
| Феодо́сий | російська |
| Teodoz | словацька |
| Feodо́zij | словенська |
| Феwдосiй | церковнослов’янська |
| Theodosius | чеська |
Феокти́ст (чоловіче ім’я)
гр. Θεόϰτιστος «створений Богом» складається з основ слів ϑεός «Бог» і ϰτίζω «породжую, пускаю на світ, роблю»;
через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
р. Феокти́ст, бр. Феакці́ст, др. Φеохтистъ, стсл. Феwктистъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Θеактистъ
(1455)
Θеоктї́стъ
«Б(о)гомъ с(ъ)зданъ»
(1627)
Окти́с
Охти́са
Охти́стій
Теокти́ст
Теокти́ста
Фе́ня
Феокти́ста
(жіноче ім’я)
Феоктистъ
(1458)
Фе́я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Феакці́ст | білоруська |
| Θεόϰτιστος «створений Богом» | грецька |
| ϑεός «Бог» | грецька |
| ϰτίζω «породжую, пускаю на світ, роблю» | грецька |
| Φеохтистъ | давньоруська |
| Феокти́ст | російська |
| Феwктистъ | старослов’янська |
Те́кля (жіноче ім’я)
форма Векля через польську мову запозичена з латинської, а Фекла (Векла) – через церковнослов’янську в давньоруську з грецької;
лат. Thecla походить від гр. Θέϰλα, що зводиться до гебр. Tìklā, букв. «довершеність, досконалість»;
менш переконливе виведення (Вл. імена 162; Петровский 215; Спр. личн. имен 527) від гр. ϑεός «бог» і ϰλέος «слава»;
р. Фёкла, др. Ѳєкла, бр. Фёкла, Тэ́кля, п. ч. слц. Tekla, болг. м. Те́кла, схв. Текла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ве́кла
Те́кла
Те́ця
Фе́кла
Фе́ня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Фёкла | білоруська |
| Тэ́кля | білоруська |
| Те́кла | болгарська |
| Tìklā | гебрайська |
| Θέϰλα | грецька |
| ϑεός «бог» | грецька |
| ϰλέος «слава» | грецька |
| Ѳєкла | давньоруська |
| Thecla | латинська |
| Те́кла | македонська |
| Tekla | польська |
| Фёкла | російська |
| Текла | сербохорватська |
| Tekla | словацька |
| Векля | українська |
| Фекла (Векла) | українська |
| Tekla | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України