ФЕН — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

н. Föhn (Foehn, свн. fœnne, двн. phōnno) «сухий альпійський вітер» походить від нлат. fаōnius, лат. (ventus) favōnius «теплий західний вітер», пов’язаного з foveo «грію», спорідненим з лит. dѐgti «горіти, палити», псл. *žegti «палити», укр. [жечи́, жегти́], р. жечь «тс.»;

р. фен, п. föhn, fen, ч. слц. föhn, болг. фьон, схв. фен, слн. fén «тс.»;

запозичення з німецької мови;

н. Fön як фабрична марка апарата постала від назви вітру Föhn «фен»;

виведення від англ. fan «віяло, віялка» (СІС² 869, ССРЛЯ 16, 1305) безпідставне;

звукова диференціація фен і фён у російській мові склалася пізніше;

р. бр. фен, п. föhn, fen, ч. слц. föhn, fén, болг. фьон, схв. фен, слн. fén «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, запозичене з угорської мови;

уг. fene «чорт; ракова виразка», утворене від fen «точити, гострити», могло б відповідати таким назвам цієї рослини, як схв. ђаволски конац «чортів кінець», н. Teufelszwirn «чортова пряжа», фр. chevelure du diable (cheveux du diable) «чортове волосся»;