ФЕКАЛЬНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
фека́лії «екскременти»
очевидно, через посередництво н. Fekálien запозичене з новолатинської мови;
нлат. faecaliae зводиться до лат. faex (род. в. faecis) «відстій, осад, гуща; нечистоти», етимологічно неясного;
р. болг. м. фека́лии, бр. фека́ліі, п. fekalia, ч. слц. fekálie, вл. fekalije, схв. фекалиjе, слн. fekálije;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фека́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фека́ліі | білоруська |
| фека́лии | болгарська |
| fekalije | верхньолужицька |
| faex «відстій, осад, гуща; нечистоти» (род. в. faecis) | латинська |
| фека́лии | македонська |
| Fekálien | німецька |
| faecaliae | новолатинська |
| fekalia | польська |
| фека́лии | російська |
| фекалиjе | сербохорватська |
| fekálie | словацька |
| fekálije | словенська |
| fekálie | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України