ФАУНА — ЕТИМОЛОГІЯ
фа́уна «тваринний світ»
запозичення з наукової латини;
термін fauna запроваджений у зоологію шведським натуралістом К. Ліннеєм (XVIII ст.);
утворене від лат. Fauna «римська богиня плодючості, дружина Фавна»;
р. бр. болг. м. фа́уна, п. ч. слц. fauna, схв. фа̀уна, слн. fávna;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фауні́стика
«розділ зоології, що вивчає видовий склад фауни»
фауністи́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фа́уна | білоруська |
| фа́уна | болгарська |
| Fauna «римська богиня плодючості, дружина Фавна» | латинська |
| фа́уна | македонська |
| fauna | польська |
| фа́уна | російська |
| фа̀уна | сербохорватська |
| fauna | словацька |
| fávna | словенська |
| fauna | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України