ФАТУМ — ЕТИМОЛОГІЯ
фа́тум «доля»
запозичення з латинської мови;
лат. fātum «слово (воля) богів; доля; смерть» пов’язане з fārī «мовити, оповідати», спорідненим з псл. bajati, укр. ба́яти, ба́йка;
р. бр. болг. схв. фа́тум, п. fatum, ч. слц. слн. fátum;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фа́тум | білоруська |
| фа́тум | болгарська |
| fātum «слово (воля) богів; доля; смерть» | латинська |
| fārī «мовити, оповідати» | латинська |
| fatum | польська |
| bajati | праслов’янська |
| фа́тум | сербохорватська |
| fátum | словацька |
| fátum | словенська |
| ба́яти | українська |
| ба́йка | українська |
| fátum | чеська |
| фа́тум | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України