ФАС — ЕТИМОЛОГІЯ
фас «вид спереду»
запозичення з французької мови;
фр. face «обличчя» походить від нар.-лат. *facia ‹ лат. faciе̄s «обличчя, зовнішній вигляд», пов’язаного з facio «роблю»;
р. бр. болг. фас;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фас | білоруська |
| фас | болгарська |
| faciе̄s «обличчя, зовнішній вигляд» | латинська |
| facio «роблю» | латинська |
| *facia | народнолатинська |
| фас | російська |
| face «обличчя» | французька |
фас «бери» (окрик на собаку)
запозичення з німецької мови;
н. fass є формою наказового способу (2 ос. одн.) від fassen «хапати, брати», пов’язаного з Faβ «бочка» (первісно «місткість, посудина»);
р. фас «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fass «хапати, брати» (2 ос. одн.) | німецька |
| Faβ «бочка» (первісно «місткість, посудина») | німецька |
| fassen | німецька |
| фас «тс.» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України