ФАРБУВАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
фа́рба
запозичення з німецької мови;
нвн. Fаrbe «колір, фарба, барва» походить від свн. varwe, що лежить в основі давнішого запозичення ба́рва, двн. farawa «тс.»;
р. діал. бр. м. фа́рба, п. слц. вл. farba, схв. фа̑рба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фарб'я́р
фарб'ярня
«тс.»
фарб'я́рство
«тс.»
фарба
(1627)
фарба́н
«спідниця»
фарбани́ця
«жіночий одяг з фарбованої тканини»
фарба́ня
«тс. Нед; спідниця з домашнього полотна, фарбована в один колір О»
фарба́р
«фарбувальник»
фарба́рня
фарба́рство
«мистецтво фарбування»
фарбарува́ти
«бути фарбарем»
фарби́стий
«барвистий»
фарби́ти
«фарбувати»
фарбівни́цтво
фарбі́вня
«фарбарня»
фа́рбляний
«тс.»
фарбни́к
«барвник»
фарбова́лець
«тс.»
фарбови́й
фарбо́вня
фарбува́льний
фарбува́льник
фарбува́льня
фарбува́нка
«фарбована тканина»
фарбува́ти
хва́рба
«фарба; кров (пораненого звіра)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фа́рба | білоруська |
| farba | верхньолужицька |
| farawa «тс.» | давньоверхньонімецька |
| фа́рба | македонська |
| Fаrbe «колір, фарба, барва» | нововерхньонімецька |
| farba | польська |
| фа́рба | російська |
| фа̑рба | сербохорватська |
| varwe | середньоверхньнімецька |
| farba | словацька |
| ба́рва | українська |
| фа́рба | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України