ФАНАБЕР — ЕТИМОЛОГІЯ
фанабе́рія «недоречна гордість, пиха, зарозумілість, чванливість; безглузде дивацтво, примха»
запозичення з польської мови;
п. fanaberіa «дивацтво, фантазія, вигадка, забаганка» походить від євр. (ідиш) fajne berjes «гарні молодці», утвореного з fajner, що відповідає нім. fein «хороший, гарний, витончений», і berje «тип; молодець» від гебр. birjā «створіння»;
р. фанабе́рия, бр. фанабэ́рыя;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фанаба́рія
«чванькуватість»
фанаба́рний
«тс.»
фанабе́р
«людина, що від- значається фанаберією»
фанабе́ристий
«пихатий, чванливий»
фанабе́ритися
фанабе́рний
фанабе́рство
фонабе́ритися
«пишатися»
фонабе́рія
хвонабе́рія
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фанабэ́рыя | білоруська |
| birjā «створіння» | гебрайська |
| fein «хороший, гарний, витончений» | німецька |
| berje «тип; молодець» | німецька |
| fanaberіa «дивацтво, фантазія, вигадка, забаганка» | польська |
| фанабе́рия | російська |
| fajne berjes «гарні молодці» (ідиш) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України