ФАМА — ЕТИМОЛОГІЯ
фа́ма «чутка»
запозичення з латинської мови;
лат. fāma «чутка, поголоска, репутація, слава» пов’язане з fārī «говорити, оповідати»;
п. слц. вл. нл. fama, ч. fáma, м. фама, схв. фама, слн. fáma;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fama | верхньолужицька |
| fāma «чутка, поголоска, репутація, слава» | латинська |
| fārī «говорити, оповідати» | латинська |
| фама | македонська |
| fama | нижньолужицька |
| fama | польська |
| фама | сербохорватська |
| fama | словацька |
| fáma | словенська |
| fáma | чеська |
фа́ма «недолік, фізична вада»
неясне;
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України