ФАЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
фа́ля «хвиля Нед; злива з вітром О; вітер із дощем»
запозичення з польської мови;
п. fala «хвиля», ст. і діал. «буря» походить від нвн. Welle «хвиля; вал; циліндр», спорідненого з р. волна́, псл. *vьl̥na «хвиля», valъ, джерелом яких є іє. *u̯el- «обертати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фали́стий
«хвилястий»
фальови́тий
«нападистий»
фалюва́ти
«хвилюватися, бушувати»
фаля
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *u̯el- «обертати» | індоєвропейська |
| Welle «хвиля; вал; циліндр» | нововерхньонімецька |
| fala «хвиля» | польська |
| v<SUP>ь</SUP>l̥na «хвиля» | праслов’янська |
| valъ | праслов’янська |
| волна́ | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України