ФАЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
фал «трос, канат на судні для підняття прапорів, сигналів» (морськ.)
запозичення з голландської мови;
гол. val «канат для підв’язування вітрил» пов’язане з vallen «падати», спорідненим з двн. днн. fallan, дфриз. falla, дісл. шв. falla, нвн. fallen, дангл. feallan, англ. fall «тс.», далі, можливо, з лит. pùlti, лтс. pult «тс.», прус. aupallai «знаходить», вірм. p‘ul «падіння», p‘lanim «падаю»;
р. бр. болг. фал;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фалик
«мотуз для піднімання й опускання вітрил»
(риб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fall «тс.» | англійська |
| фал | білоруська |
| фал | болгарська |
| p'ul «падіння» | вірменська |
| p'lanim «падаю» | вірменська |
| val «канат для підв’язування вітрил» | голландська |
| vallen «падати» | голландська |
| feallan | давньоанглійська |
| fallan | давньоверхньонімецька |
| falla | давньоісландська |
| fallan | давньонижньонімецька |
| falla | давньофризька |
| pult «тс.» | латиська |
| pùlti | литовська |
| fallen | нововерхньонімецька |
| aupallai «знаходить» | прусська |
| фал | російська |
| falla | шведська |
фа́ля «хвиля Нед; злива з вітром О; вітер із дощем»
п. fala «хвиля», ст. і діал. «буря» походить від нвн. Welle «хвиля; вал; циліндр», спорідненого з р. волна́, псл. *vьl̥na «хвиля», valъ, джерелом яких є іє. *u̯el- «обертати»;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фали́стий
«хвилястий»
фальови́тий
«нападистий»
фалюва́ти
«хвилюватися, бушувати»
фаля
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *u̯el- «обертати» | індоєвропейська |
| Welle «хвиля; вал; циліндр» | нововерхньонімецька |
| fala «хвиля» | польська |
| v<SUP>ь</SUP>l̥na «хвиля» | праслов’янська |
| valъ | праслов’янська |
| волна́ | російська |
фала́ти «стояти в нейтральному положенні стосовно паруса»
можливо, пов’язане з фал «вірьовка, за допомогою якої піднімають на суднах паруси, реї, сигнальні прапори»;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фал «вірьовка, за допомогою якої піднімають на суднах паруси, реї, сигнальні прапори» | українська |
фальш
запозичення з німецької мови;
н. falsch «неправдивий, хибний, помилковий» через фр. ст. fals зводиться до лат. falsus «неправдивий, хибний, помилковий», пов’язаного з fallere «дурити», спорідненим з дінд. hváratе̄ «відхиляється від напрямку», можливо, також з псл. *zъlъ(jь), укр. злий;
р. фальшь, бр. фальш, п. fałsz, [falsz], ч. faleš, слц. faloš, вл. нл. falš, болг. м. схв. фалш;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фал
(ь)чи́вий] О, Нед
фалш
«фальш»
фалшевнии
(1411)
фалшованіи
(1421)
фалшъ
«брехня»
(1611)
фальч
фальчува́ти
«фальшувати»
фа́льшер
«шахрай, підроблювач грошей»
фа́льшерство
«фальшування»
фальши́вий
фальшивити
(1388)
фальши́вити
фальши́віти
«ставати фальшивим»
фальши́вка
фальши́вство
«фальш»
фальшівни́к
«підроблювач»
фальшо́ваний
фальшо́вник
«тс.»
фальшува́ти
хвалш
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фальш | білоруська |
| фалш | болгарська |
| falš | верхньолужицька |
| hváratе̄ «відхиляється від напрямку» | давньоіндійська |
| falsus «неправдивий, хибний, помилковий» | латинська |
| fallere «дурити» | латинська |
| фалш | македонська |
| falš | нижньолужицька |
| falsch «неправдивий, хибний, помилковий» | німецька |
| fałsz | польська |
| falsz | польська |
| *zъlъ(jь) | праслов’янська |
| фальшь | російська |
| фалш | сербохорватська |
| faloš | словацька |
| злий | українська |
| fals | французька |
| faleš | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України