ФАКІР — ЕТИМОЛОГІЯ
факі́р «східний (мусульманський, індійський) жебрак-аскет»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Fákir, фр. fakir, faquir, іт. fachiro, англ. fakir, fakeer походять від ар. faqīˊr «убогий, жебрак», пов’язаного з fáqura «бути бідним, терпіти злидні»;
р. болг. факи́р, бр. факі́р, п. fakir, ч. слц. fakír, м. факир, схв. фа̀кӣр, слн. fakír;
Фонетичні та словотвірні варіанти
факі́рство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fakir | англійська |
| fakeer | англійська |
| faqīˊr «убогий, жебрак» | арабська |
| fáqura «бути бідним, терпіти злидні» | арабська |
| факі́р | білоруська |
| факи́р | болгарська |
| fachiro | італійська |
| факир | македонська |
| Fákir | німецька |
| fakir | польська |
| факи́р | російська |
| фа̀кӣр | сербохорватська |
| fakír | словацька |
| fakír | словенська |
| fakir | французька |
| faquir | французька |
| fakír | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України