ФАЙКА — ЕТИМОЛОГІЯ
фа́йка «люлька»
очевидно, через польське посередництво запозичене з німецької мови;
нвн. Pfeife «дудка; люлька» (свн. pfīfe, двн. pfīf(f)a), як і дісл. рīра, дангл. pīpe «тс.», походить від нар.-лат. *рīра «дудка», зворотного утворення від лат. рірārе «пищати (про птахів)»;
р. [фа́йка] «люлька», п. fajka, [faіfka], ч. fajfka, слц. fajka, вл. faifa, нл. feifa, слн. fáifa «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фа́йкати
«курити люльку»
файчи́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| faifa | верхньолужицька |
| pīpe «тс.» | давньоанглійська |
| pfīf(f)a | давньоверхньонімецька |
| рīра | давньоісландська |
| рірārе «пищати (про птахів)» | латинська |
| *рīра «дудка» | народнолатинська |
| feifa | нижньолужицька |
| Pfeife «дудка; люлька» (свн. pfīfe, двн. pfīf(f) | нововерхньонімецька |
| fajka | польська |
| faіfka | польська |
| фа́йка «люлька» | російська |
| pfīfe | середньоверхньнімецька |
| fajka | словацька |
| fáifa «тс.» | словенська |
| fajfka | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України