ФАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
фай «густа тонка шовкова або вовняна тканина з поперечними рубчиками»
запозичення з французької мови;
фр. faille «тс.» відповідає гол. falie «жіночий одяг», походження якого неясне;
р. бр. болг. фай, п. falja, faille, слц. fajé, схв. фаj;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фай | білоруська |
| фай | болгарська |
| falie «жіночий одяг» | голландська |
| falja | польська |
| faille | польська |
| фай | російська |
| фаj | сербохорватська |
| fajé | словацька |
| faille «тс.» | французька |
фай «вигук, що виражає прокляття, побажання хвороби, смерті Г, Нед; цур, пек О» (у виразі фай би му)
очевидно, запозичення з угорської мови;
уг. fáj «боліти» етимологічно неясне, можливо, продовжуючи ф.-уг. *роδ’з(-) «стружка; розколювати», споріднене з манс. роl’ «кусок, тріска; штука», комі реl’nу «розколювати», саам. bǫđđit «розколювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
файі́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| роl' «кусок, тріска; штука» | мансійська |
| bǫđđit «розколювати» | саамська |
| fáj «боліти» | угорська |
| *роδ'з(-) «стружка; розколювати» | ? |
| реl'nу «розколювати» | ? |
фай «вигук, що означає майоріння, мигтіння»
очевидно, звуконаслідувальні утворення;
бр. [файт] (вигук на позначення удару, хапання), п. fajt (вигук на позначення падіння, бігу), fajtnąć «кивнути, махнути, захитати, заколисати; впасти, перевернутись, злетіти; скочити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фа́йкати
«розлітатися, розвіватися; махати крилами Шейк»
файкота́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| файт (вигук на позначення удару, хапання) | білоруська |
| fajt «кивнути, махнути, захитати, заколисати; впасти, перевернутись, злетіти; скочити» (вигук на позначення падіння, бігу), fajtnąć | польська |
фай «гарно, добре» (у виразі то є такий фай)
очевидно, зворотне утворення від фа́йно «гарно, добре» Нед, О;
зіставляється також з уг. faj «вид» (О II 326);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| faj «вид» | угорська |
| фа́йно «гарно, добре» | українська |
фа́яти «маяти, махати, хитати»
афективне утворення, паралельне до [хві́яти] «хилитися», [хві́ятися] «хитатися» (пор.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хві́яти «хилитися» | українська |
| хві́ятися «хитатися» (пор.) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України