ФАВНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
фавн «у давньоримській міфології -- бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів»
запозичення з латинської мови;
лат. Faunus «тс.» етимологічно неясне;
можливо, пов’язане з гр. ϑαυ̃νος «дика тварина», іллір. Δαυ̃νος «Даунос» (міфічний володар Апулії), спорідненими з гот. afdauiþs «з яким погано поводяться», псл. daviti, укр. дави́ти;
р. фавн, бр. фаўн, п. ч. слц. faun, болг. фа́вън, фа́ун, схв. фа̏ун, слн. fávn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фа́внівський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фаўн | білоруська |
| фа́вън | болгарська |
| фа́ун | болгарська |
| afdauiþs «з яким погано поводяться» | готська |
| ϑαυ̃νος «дика тварина» | грецька |
| Δαυ̃νος «Даунос» (міфічний володар Апулії) | іллірійська |
| Faunus «тс.» | латинська |
| faun | польська |
| daviti | праслов’янська |
| фавн | російська |
| фа̏ун | сербохорватська |
| faun | словацька |
| fávn | словенська |
| дави́ти | українська |
| faun | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України