УШКОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
у́хо «вухо» (мн. у́ха, у́ші)(розм.)
ботанічні й зоологічні назви, похідні від у́хо;
як правило, є кальками відповідних латинських або німецьких наукових назв, у яких відбиті особливості зовнішнього вигляду чи будови рослин або тварин, їх подібність до вушної раковини людини або гострих, вертикально стоячих чи довгих вух тварини;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уха́н
«вухата летюча миша, Plecotus auritus L.»
(зоол.)
уха́нь
«вухань»
уха́тка
«Auricula»
(зоол.)
ухатько́
«вухань»
уха́ч
«тс.»
уша́нка
«Otites Adans»
(бот.)
уша́тка
«верба вушката, Salix aurita L.»
(бот.)
ушени́ця
«стрілиця звичайна, Sagitarria sagittifolia L.»
(бот.)
у́шечко
(зменш.)
у́шиці
«вуха»
уши́ще
(збільш.)
у́шка
«молукська трава гладенька, Molucella laevis L.»
(бот.)
у́шки
«вид страви, вареники з м’ясом»
у́шко
(зоол.)
ушкове́ць
«Haliotoidea»
(зоол.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́хо | норвезька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України