УХАНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
у́хо «вухо» (мн. у́ха, у́ші)(розм.)
ботанічні й зоологічні назви, похідні від у́хо;
як правило, є кальками відповідних латинських або німецьких наукових назв, у яких відбиті особливості зовнішнього вигляду чи будови рослин або тварин, їх подібність до вушної раковини людини або гострих, вертикально стоячих чи довгих вух тварини;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уха́н
«вухата летюча миша, Plecotus auritus L.»
(зоол.)
уха́нь
«вухань»
уха́тка
«Auricula»
(зоол.)
ухатько́
«вухань»
уха́ч
«тс.»
уша́нка
«Otites Adans»
(бот.)
уша́тка
«верба вушката, Salix aurita L.»
(бот.)
ушени́ця
«стрілиця звичайна, Sagitarria sagittifolia L.»
(бот.)
у́шечко
(зменш.)
у́шиці
«вуха»
уши́ще
(збільш.)
у́шка
«молукська трава гладенька, Molucella laevis L.»
(бот.)
у́шки
«вид страви, вареники з м’ясом»
у́шко
(зоол.)
ушкове́ць
«Haliotoidea»
(зоол.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́хо | норвезька |
ух (вигук для вираження якого-небудь сильного почуття, реакції на щось несподіване, почуття втоми, [для вираження болю Нед])
звуконаслідувальне утворення, що являє собою результат фонематичного оформлення первісного інстинктивного вигуку ух;
р. болг. м. ух, бр. ух, вух, др. ух, ч. слц. uch, слн. ùh;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ух
(вигук для вираження страху)
у́хання
у́хати
«кричати ух!»
у́хи
«зітхання»
у́хкання
у́хкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ух | білоруська |
| вух | білоруська |
| ух | болгарська |
| ух | давньоруська |
| ух | македонська |
| ух | російська |
| uch | словацька |
| ùh | словенська |
| ух | українська |
| uch | чеська |
ух (вигук, що передає сильний глухий звук від удару, падіння, пострілу, крику сича тощо)
звуконаслідувальне утворення;
р. ух (вигук, що передає сильний глухий звук);
Фонетичні та словотвірні варіанти
у́хання
у́хати
у́хкання
у́хкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ух (вигук, що передає сильний глухий звук) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України