УТІКАЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
тіка́ти
псл. těkati «бігати, тікати», ітератив до *tekti «бігти, текти»;
р. тика́ть «тікати» (з укр.), п. [ciekać] «швидко бігти, мчати; тікати», вл. ćěkać «тікати», слн. tékati «бігати, бігти, текти», стсл. тѣкати «тікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вро́зтіч
вте́клий
«утеклий»
втеком
«утікаючи»
втекти́
вте́ча
втік
«втеча»
втіка́ч
вті́ки
«утеки»
зате́ка
«приблуда, заволока»
за́тіч
«тс.»
навте́к(и)
«навтіки»
навтікача́
навті́ки
навтьо́ки
«тс.»
невте́клий
«який не втече, не уникне чогось»
потечи́ся
«піти, поїхати»
(знев.)
притекти́ся
«прийти»
ро́зтіч
тіка́ч
уро́зтіч
уте́ки
уте́ком
«утікаючи»
уте́ча
уті́к
уті́канка
«утеча»
утіка́ч
уті́ки
утьо́ком
«навтіки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ćěkać «тікати» | верхньолужицька |
| ciekać «швидко бігти, мчати; тікати» | польська |
| těkati «бігати, тікати» | праслов’янська |
| *tekti «бігти, текти» | праслов’янська |
| тика́ть «тікати» (з укр.) | російська |
| tékati «бігати, бігти, текти» | словенська |
| тѣкати «тікати» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України