УТРО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. jutro зіставлялося також з гр. ἀυγή «блиск, денне світло», алб. agume «ранкова зоря» (Pedersen KZ 38, 311), з гот. ūhtwō «світанок» (Prellwitz ВВ 26, 324);

існує припущення про паралельне існування псл. *us(t)ro «ранкова зоря» і *jutro «пора пробудження; початок нового дня» та про контамінацію цих форм ще в праслов’янську епоху;

припускається також, що псл. *ustro виникло з *usro, зі вставним -t- після -s-, як у псл. sestra, ostrovъ (Mikl. EW 373);

певної етимології не має;

традиційно реконструюється псл. *jutro › *utro і зіставляється з лит. jaũ «вже», р. уже́ «тс.» (Bern. IF 10, 156; Meillet Åtudes 406; Brugmann Grundriss 2, 326; Младенов 657, проти Mikkola RS1 І 19);

за іншим поглядом, псл. *jutro з первісним значенням «час запрягати» пов’язували зі шв. [ökt] «тривалість роботи між однією їдою та іншою», норв. øykt (пгерм. *jаukіþô «запрягання»), дінд. yṓktram «вірьовка, підпруга», ав. уаōхǝδrа- «(військове) запрягання», далі з лат. jugum «ярмо», р. и́го (укр. і́го) «тс.»;

до семантики пор. гр. βουλῡτός «вечір», букв. «час розпрягання биків», дінд. samgavā «час перед обідом» (букв. «час, коли зганяють велику рогату худобу») (Schrader Reallexikon 1, 2);

псл. *jutro зіставляли також з лит. jautrùs «чутливий, пильний», лтс. jàutrs «веселий, бадьорий» (Machek ESJČ 229; Holub–Kop. 155; Holub–Lyer 224; Fraenkel Slavia 13, 13, проти Фасмер ІV 176);

на основі стсл. заоустра «на наступний ранок; завтра», п. ст. justrzenka (п. jutrzenka) «ранкова зірка, зоря», болг. [застра], м. застра «завтра, завтрашній день» реконструюється псл. *ustro, яке зіставляється з лит. aušrà, [aūštrà] «ранкова зоря, світанок», aũšti «світати», лтс. àustra «ранкова зоря», двн. ōstar «східний», лат. aurōra «ранкова зоря», дінд. uṣāḥ «тс.», що зводяться до іє. *aues-/aus- «світити, сяяти, горіти» (Младенов 657; Bern. I 462; Meillet Slavia 1, 198; Trautmann 19);

р. у́тро, бр. [у́тро], др. утро, п. jutro «завтрашній день; завтра», ч. jitro, слц. jutro, [jutre] «завтра», вл. jutro, нл. jutšo, полаб. jäutrü, болг. м. у́тро, схв. jу̏тро, слн. jútro, стсл. оутро, ютро;

фонетичний варіант незасвідченого дієслова *заутрі́ти від кореня утр- ‹ псл. *(j)utr-o «ранок», відбитого в р. у́тро;

очевидно, пов’язане з [у́тро] «ранок», хоч мотивація назви неясна;

псл. [jutro] «світанок»;

очевидно, один із випадків відбиття варіативності ю/у в давньоруських говірках;

форма, паралельна укр. [у́тро] (пор. др. юныи – уныи, юха – уха тощо);

не виключається польський вплив (п. ст. jutro «ранок»);

др. ютрьневати (ютрьнюю) «зранку поспішати, (перен.) прагнути», бр. [ю́тра] «ранок; завтрашній день», [ю́траня] «утреня», п. jutro «завтра; ст. ранок», ч. jitro, ст. jutro «ранок», слц. jutro «(одиниця площини) морг (‹ н. Morgen), (букв.) ранок», [jutre] «завтра (первісно «вранці»)», вл. jutro «морг», jutře «завтра», нл. jutšo «ранок», полаб. jautrüÀ (‹ *jutro), схв. jу̏тро, слн. jútro «тс.»;