УТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
уто́ри «пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно» (мн.)
псл. ǫtorъ, утворене з префікса ǫ- та кореня -tor- від terti, з яким пов’язане укр. те́рти;
припускається первісне значення слова «нарізка»;
р. уто́р, бр. уто́ра, п. wątor, ч. слц. útor, вл. wutora, нл. hutora, болг. въ́тор, схв. у̏тор, слн. utòr;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вті́рник
«різець для вирубування уторів»
вто́ри
«тс.»
уті́рник
у́то́р
(одн.)
уто́рич
«прилад для вирізування пазів (уторів) у діжці для вставляння дна»
уто́рник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уто́ра | білоруська |
| въ́тор | болгарська |
| wutora | верхньолужицька |
| hutora | нижньолужицька |
| wątor | польська |
| ǫtorъ | праслов’янська |
| terti | праслов’янська |
| уто́р | російська |
| у̏тор | сербохорватська |
| útor | словацька |
| utòr | словенська |
| те́рти | українська |
| útor | чеська |
во́мпити «бентежитися, соромитися, вагатися, сумніватися»
запозичення з польської мови;
п. wątpić «сумніватися» походить з давнішого vǫtьpiti, де vǫ- було префіксом, що відповідає укр. у- в уто́ри (пор. п. wątor «тс.»), a -tьp- коренем, що відповідає укр. -теп- у до́теп, недоте́па;
бр. [во́мпіць];
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́нпити
вонпли́вий
«недовірливий, такий, що сумнівається»
во́нтпити
«тс.»
зво́мпити
«збентежитися, злякатися»
зво́нпити
зво́нтпити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́мпіць | білоруська |
| wątpić «сумніватися» | польська |
| у- (пор. п. wątor «тс.») | українська |
| уто́ри (пор. п. wątor «тс.») | українська |
| -теп- | українська |
| vǫ- | ? |
| -tьp- | ? |
| недоте́па | ? |
вто́ра
псл. vъtorъ‹*ṇtorъ, *ṇterъ;
споріднене з лит. añtras «другий, інший», лтс. ùotrs, прус. атtars, двн. andar, гот. anþar, ос. œндœр, дінд. antarah «тс.», іє. *ontor-/ *ṇtor-;
з другого боку, припускається зв’язок з ав. vitara- «далі», дінд. vitarám «тс.», vítaraḥ «той, що веде далі» (Фасмер І 364–365);
р. вто́ра, второ́й «другий», бр. уто́ра, др. въторъ, п. wtór, болг. вто́ри «другий», м. втор(u), стсл. въторъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втора́к
«другий рій»
вто́рий
втори́нний
втори́ти
второвки́
«другі струни на кобзі або бандурі»
вторува́ти
повто́р
повтори́ти
повто́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vitara- «далі» | авестійська |
| уто́ра | білоруська |
| вто́ри «другий» | болгарська |
| anþar | готська |
| andar | давньоверхньонімецька |
| antarah «тс.» | давньоіндійська |
| vitarám «тс.» | давньоіндійська |
| въторъ | давньоруська |
| *ontor-/ | індоєвропейська |
| ùotrs | латиська |
| añtras «другий, інший» | литовська |
| втор (u) | македонська |
| wtór | польська |
| vъtorъ‹*ṇtorъ | праслов’янська |
| атtars | прусська |
| вто́ра | російська |
| въторъ | старослов’янська |
| второ́й «другий» | українська |
| *ṇterъ | ? |
| œндœр | ? |
| vítaraḥ «той, що веде далі» | ? |
неприто́ре́нний «несосвітенний; [не вишколений, не витончений, нехитрий, простий; невиправний, неприборканий; величезний Ж; справжній, чистокровний Г]»
очевидно, похідні утворення від незасвідченого *приторити «притерти, припасувати», пов’язаного з торува́ти, уто́ри «пази на краю бочки, в які вставляється дно» і, далі, з те́рти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
неприто́рний
«байдужий»
неприторо́нний
«дуже великий; дуже милий»
непрото́рений
«дуже великий»
непроторе́нний
«неприторенний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *приторити «притерти, припасувати» | українська |
| торува́ти | українська |
| уто́ри «пази на краю бочки, в які вставляється дно» | українська |
| те́рти | українська |
о́нтар «рівчачок, зроблений ножичком внизу на глиняному посуді»
запозичення з польської мови;
п. wątor «утори» відповідає укр. уто́ри (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вонто́ри
«утори (паз для дна у бочці)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wątor «утори» | польська |
| уто́ри | українська |
тор «колія»
псл. torъ «тертя; [торований шлях]», пов’язане чергуванням голосних з *terti «терти»;
зіставляється з лтс. nuotars «лука, поросла кущами», гр. τορός «пронизливий, різкий; стрімкий», дінд. tāráḥ «пронизливий», tā́raḥ «тс.»;
р. [тор] «вторована дорога», бр. тор «колія», п. tor «тс.», ч. [tor] «вторована дорога», болг. тор «добриво, гній», схв. то̑р «загін для худоби», [то̏р] «слід; огорожа», слн. tòr «тертя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вто́ри
«пази на краю бочки, в які вставляють дно»
зато́р
зато́рич
«прилад для вирізування уторів»
тора́
«клепка»
тори́ти
«прокладати (шлях)»
то́рник
(бондарський інструмент)
торня́к
«тс.»
торо́ваний
торува́ти
«тс.»
уті́рник
уто́ри
«тс.»
уто́рник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тор «колія» | білоруська |
| тор «добриво, гній» | болгарська |
| τορός «пронизливий, різкий; стрімкий» | грецька |
| tāráḥ «пронизливий» | давньоіндійська |
| tā́raḥ «тс.» | давньоіндійська |
| nuotars «лука, поросла кущами» | латиська |
| tor «тс.» | польська |
| torъ «тертя; [торований шлях]» | праслов’янська |
| *terti «терти» | праслов’янська |
| тор «вторована дорога» | російська |
| то̏р «слід; огорожа» | сербо-церковнослов’янська |
| то̑р «загін для худоби» | сербохорватська |
| tòr «тертя» | словенська |
| tor «вторована дорога» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України