УТОПЛЕНУ — ЕТИМОЛОГІЯ

топи́ти «силою занурюючи у воду, змушувати опускатися на дно; заливати (про воду)»

псл. topiti «топити», що є фактитивом до *topnǫti «тонути»;
дальші зв’язки кореня top- не зовсім ясні;
припускається спорідненість із top- «нагрівати» – через topь «болото» і його значення «місце, де розтанув сніг чи лід» (Фасмер IV 78–79) або через розвиток семантики «нагрівати – плавити, розтоплювати – затоплювати – топити» (Shuster-Šewc 1504);
зіставлялося також з tep- «бити», що чергується з top-, пор. п. tepać «бити» (Brückner 573; Младенов 636; 644), з гр. ϑάπτω «хороню», τάφος «могила» (Горяев 372), вірм. t‘at‘avem «занурюю, вмочаю» (Hübschmann Arm. 448; Machek ESJČ 647), лит. tàpti «ставати» (Zubatý St. a čl. I 231–232; Stang NTS 16, 1952, 259 і далі);
р. топи́ть, бр. тапі́ць, др. топити «потопляти», п. вл. topić, ч. topiti «занурювати у воду», слц. topit’, нл. topiś, болг. топя́, м. топи «тс.», схв. то̀пити «затопляти», слн. topíti «занурювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

допото́пний
зато́плюваність
затопля́ти
підтопля́ти
пото́п
пото́па «потоп»
потопа́ючий
потопе́льник
пото́пленик «утопленик»
потопляник «тс.»
стопі́ло «стояча болотна вода»
тапі́ло «тс.»
топ «трясовина»
топа́ти «топитися»
топе́лець «утопленик; водяник»
топелиця «русалка»
то́пель «глибоке місце»
топе́льник «утопленик О»
топе́ць «тс. О; водяник Нед»
топи́лище «глибоке місце»
топи́ло «озеро Ч; місце, де збирається весняна вода і де вона застоюється»
топина́ «драговина»
топі́ль «вир»
топля́к «дерево, що затонуло»
то́пляник «вир Ник; утопленик»
то́пнути «тс.»
ту́пко «негрузько»
уто́плена
уто́плений
уто́пленик
уто́плий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тапі́ць білоруська
топя́ болгарська
topić верхньолужицька
t'at'avem «занурюю, вмочаю» вірменська
ϑάπτω «хороню» грецька
τάφος «могила» грецька
топити «потопляти» давньоруська
tàpti «ставати» литовська
топи «тс.» македонська
topiś нижньолужицька
tepać «бити» польська
topić польська
topiti «топити» праслов’янська
*topnǫti «тонути» праслов’янська
top- праслов’янська
topь «болото» праслов’янська
tep- «бити» праслов’янська
топи́ть російська
то̀пити «затопляти» сербохорватська
topit' словацька
topíti «занурювати» словенська
topiti «занурювати у воду» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України