УСІГДИ — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставляються з лит. visadõs;

варіативність форм у праслов’янській мові відбиває різні можливі шляхи їх виникнення;

псл. *vьsekъda, *vьseda, *vьsedy;

р. всегда́, бр. [всёгды, усегды́, усёгды], др. вьсьгда, вьсегда, п. wszegdy, болг. всегда́, схв. свȁгда;

псл. *vьsekьda, vьseda, *vьsedy, утворені з займенника ѵьsь, ѵьsе «весь, цілий» і займенникових компонентів kъda очевидно, спорідненого з лит. kadà «коли», дінд. kada, ав. kadā «тс.») чи простішого da, який зберігається і в р. да «так; та», укр. да;

менш імовірне зведення (Schmidt KZ 32, 399; Meillet MSL 13, 29) до виразу *vьxogo goda «всякого часу», як і когда до *kogo goda, тогда до *togo goda;

р. всегда́, бр. [всёгды, всегды, усёгды], заўсёды, заўсягды́, др. вьсьгда, вьсегда, п. wszegdy, болг. всегда́, вся́кога́, схв. свȁгда, свȁгдар, слн. vsèkdar, [vsȋgdar, vsȃkdaj];

п. [zawżdy] «завжди», [zawszegdy, zawszedy], ст. zawżgy, zawdy, zawde «тс.» є результатами злиття прийменника za «за» і прислівника wżdy [wszegdy] «завжди», спорідненого з укр. [усі́гди];

запозичення з польської мови;

бр. заўжды́;

результат злиття прийменника за в часовій функції і прислівника [усі́гди] «завжди» (див.);

р. завсегда́, [завсе́гды́, завсяды́], бр. заўсёды, заўсягды́, п. [zawszegdy, zawszedy];