УСТІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
уста́ «губи, рот»
без розширювача цей корінь представлений у лат. ōs «рот; береги», дінд. ā́h- «рот», ірл. ā «тс.»;
споріднене з прус. austo «рот», лит. áušinti «даремно балакати», лтс. aušāt «балакати», auša «балакун», дінд. ṓṣṭhaḥ «губа», ав. aošta- «губа», лат. ausculum «ротик», що зводяться до кореня іє. *ōus-/ǝus- «рот, устя» з розширювачем -t-;
псл. usta (мн.) (‹ іє. *ǝusta «губа»);
р. уста́, бр. ву́сны, [вуста] «губи», др. уста, п. usta, ч. слц. ústa, вл. wusta, нл. husta, полаб. vaustă, vaistā, болг. уста́, м. уста, схв. у́ста, слн. ústa, стсл. оуста;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вуста
«тс.»
піду́сти́ти
піду́стливий
«підбурювальний, підбурюючий»
підуща́ти
«підбурювати»
у́сний
у́сно
устеня́та
у́стка
у́стне
у́стний
у́стні
«губи»
у́стній
у́стонька
у́стоньки
у́сточка
у́сточки
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
aošta- «губа» | авестійська |
ву́сны | білоруська |
вуста «губи» | білоруська |
уста́ | болгарська |
wusta | верхньолужицька |
ā́h- «рот» | давньоіндійська |
ṓṣṭhaḥ «губа» | давньоіндійська |
уста | давньоруська |
*ōus-/ǝus- «рот, устя» | індоєвропейська |
ā «тс.» | ірландська |
ōs «рот; береги» | латинська |
ausculum «ротик» | латинська |
aušāt «балакати» | латиська |
auša «балакун» | латиська |
áušinti «даремно балакати» | литовська |
уста | македонська |
husta | нижньолужицька |
vaustă | полабська |
vaistā | полабська |
usta | польська |
usta (мн.)(‹ іє. *ǝusta «губа») | праслов’янська |
austo «рот» | прусська |
уста́ | російська |
у́ста | сербохорватська |
ústa | словацька |
ústa | словенська |
оуста | старослов’янська |
ústa | чеська |
у́стя «гирло; (спец.) вихідний отвір чого-небудь»
похідне утворення від псл. usta, пор. лат. ostium «устя», яке відповідає псл. ustьje, а також лит. úоstаs «гавань», лтс. uosta «тс.»;
псл. ustьje «устя»;
р. у́стье, бр. ву́сце, др. устие, вустие «устя ріки, отвір, край», п. ujście, uście, ч. ústí, слц. ústie, болг. у́стие, м. устие, схв. у̏шће, слн. ústje;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вусте́нок
«стінка у верші Мо; у рибальській верші менший конус, що входить у більший Г»
ву́стє
ву́сті
«передня частина печі, челюсті»
(мн.)
ву́стя
усте́нка
«вузенький вхід у кітець (загороду з очерету для вилову риби)»
усте́нок
«вузький вхід у загін для овець Нед; вхід у вершу Мо»
у́стє
«гирло»
устня
устцє
у́сть
«тс.»
у́стьє
у́стячко
(бот.)
у́сця
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ву́сце | білоруська |
у́стие | болгарська |
устие | давньоруська |
вустие «устя ріки, отвір, край» | давньоруська |
ostium «устя» | латинська |
uosta «тс.» | латиська |
úоstаs «гавань» | литовська |
устие | македонська |
ujście | польська |
uście | польська |
usta | праслов’янська |
ustьje | праслов’янська |
ustьje «устя» | праслов’янська |
у́стье | російська |
у̏шће | сербохорватська |
ústie | словацька |
ústje | словенська |
ústí | чеська |
ві́стє «жіночий статевий орган»
очевидно, результат видозміни форми *устя «тс.» (пор. п. uście «отвір піхви, orificium vaginae») під впливом дієслова увійти́ (пор. [ві́йстя] «вхід»);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
устя «тс.» (пор. п. uście «отвір піхви, orificium vaginae») | ? |
увійти́ (пор. [ві́йстя] «вхід»). | ? |
Усти́м (особове ім’я)
сгр. ’Jουστι˜νος походить від лат. Justīnus, утвореного від justus «справедливий»;
через посередництво грецької мови запозичене з латинської;
р. Усти́н, Усти́м, Усти́на, бр. Усці́н, розм. Юсты́н, др. Юстинъ, цсл. Иоустинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ву́стя
Вута́нька
Уста́й
Усти́мко
Усти́монько
Усти́мочко
Усти́н
Усти́на
Усти́нка
Усти́нонька
У́стя
Устя́н
Юсти́м
Юсти́н
Юсти́на
Юсти́нка
Юсти́нонька
Юсти́ночка
Ю́стя
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Усці́н | білоруська |
Юсты́н (розм.) | білоруська |
Юстинъ | давньоруська |
Justīnus | латинська |
justus «справедливий» | латинська |
Усти́н | російська |
Усти́м | російська |
Усти́на | російська |
'Jουστι˜νος | середньогрецька |
Иоустинъ | церковнослов’янська |
уци́нок «конусоподібний отвір у ятері, куди заходить риба Берл; частина кітця, в якому затримується зловлена риба Мо»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з укр. [усте́нок] «хитро сплетений вхід у вершу, в який риба може зайти, а вийти не може» Мо, [вустенок] «стінка у верші Мо; у рибальській верші менший конус, що входить у більший Г, Чаб», [усте́нка] «вузенький вхід у кітець (загороду з очерету для вилову риби)» Дз, спорідненими з у́стя «гирло; вихідний отвір чого-небудь»;
р. [усы́нок] «рибальське знаряддя», бр. [уце́нак, усёнак] «вхід у риболовну снасть»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вци́нок
«частина кітця (рибальської загороди), в якій затримується зловлена риба»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
уце́нак | білоруська |
усёнак «вхід у риболовну снасть» | білоруська |
усы́нок «рибальське знаряддя» | російська |
усте́нок «хитро сплетений вхід у вершу, в який риба може зайти, а вийти не може» | українська |
вустенок «стінка у верші Мо; у рибальській верші менший конус, що входить у більший Г, Чаб» | українська |
усте́нка «вузенький вхід у кітець (загороду з очерету для вилову риби)» | українська |
у́стя «гирло; вихідний отвір чого-небудь» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України