УСТЕНЯТА — ЕТИМОЛОГІЯ
уста́ «губи, рот»
псл. usta (мн.) (‹ іє. *ǝusta «губа»);
споріднене з прус. austo «рот», лит. áušinti «даремно балакати», лтс. aušāt «балакати», auša «балакун», дінд. ṓṣṭhaḥ «губа», ав. aošta- «губа», лат. ausculum «ротик», що зводяться до кореня іє. *ōus-/ǝus- «рот, устя» з розширювачем -t-;
без розширювача цей корінь представлений у лат. ōs «рот; береги», дінд. ā́h- «рот», ірл. ā «тс.»;
р. уста́, бр. ву́сны, [вуста] «губи», др. уста, п. usta, ч. слц. ústa, вл. wusta, нл. husta, полаб. vaustă, vaistā, болг. уста́, м. уста, схв. у́ста, слн. ústa, стсл. оуста;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вуста
«тс.»
піду́сти́ти
піду́стливий
«підбурювальний, підбурюючий»
підуща́ти
«підбурювати»
у́сний
у́сно
устеня́та
у́стка
у́стне
у́стний
у́стні
«губи»
у́стній
у́стонька
у́стоньки
у́сточка
у́сточки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aošta- «губа» | авестійська |
| ву́сны | білоруська |
| вуста «губи» | білоруська |
| уста́ | болгарська |
| wusta | верхньолужицька |
| ṓṣṭhaḥ «губа» | давньоіндійська |
| ā́h- «рот» | давньоіндійська |
| уста | давньоруська |
| *ōus-/ǝus- «рот, устя» | індоєвропейська |
| ā «тс.» | ірландська |
| ausculum «ротик» | латинська |
| ōs «рот; береги» | латинська |
| aušāt «балакати» | латиська |
| auša «балакун» | латиська |
| áušinti «даремно балакати» | литовська |
| уста | македонська |
| husta | нижньолужицька |
| vaustă | полабська |
| vaistā | полабська |
| usta | польська |
| usta (мн.)(‹ іє. *ǝusta «губа») | праслов’янська |
| austo «рот» | прусська |
| уста́ | російська |
| у́ста | сербохорватська |
| ústa | словацька |
| ústa | словенська |
| оуста | старослов’янська |
| ústa | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України