УРОКІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
уро́к «завдання; навчальна робота; навчальне заняття; певний проміжок часу; (заст.) робота, визначена для виконання на певний час; (перен.) висновок, логічний підсумок чого-небудь, що має значення в майбутньому; [пристріт Бі, чаклування Нед]»
укр. уро́к «пристріт; чаклування» і подібні значення в інших слов’янських мовах відбивають давню віру слов’ян у магію слова;
утворене за допомогою префікса u- від кореня rok-/rek-, який виступає в укр. ректи́, проро́к;
псл. urokъ;
р. уро́к «навчальна година; учбове завдання; (заст.) робота, задана на певний час; повчання; щось повчальне; (заст.) зурочення, чаклування», уро́чить «псувати недобрим поглядом», бр. уро́к «чари», др. урокъ «умова; угода; призначення, правило; податок, штраф; строк, визначений час», п. urok «чари; пристріт; зурочення; угода; (перен.) чарівність», ч. úrok «чари; хвороби; податок», слц. úrek, болг. уро́к «урок», у́ро́ци (мн.) «чаклування; пристріт», м. урок «пристріт», схв. у̀рок «тс.», слн. urо̀k «зурочення; хвороба внаслідок зурочення», стсл. оурочьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врок
«пристріт»
вро́чення
«тс.»
вро́чити
«тс.»
уро́ки
«наслання хвороби кому-небудь поглядом СУМ; пристріт Бі; хвороба або випадок, спричинені чаклуванням Нед»
(мн.)
уро́че
«чари; привабливість; чаклування, ворожба»
уро́чення
«уроки»
уро́ченьки
«уроки»
(зменш.)
уро́чи́на
«уроки; пристріт»
уро́чи́ти
«зурочити Бі, Нед; знеславлювати Нед; зачаровувати, причаровувати Нед»
уро́чища
«уроки; пристріт»
(мн.)
уро́чище
«урок; пристріт»
(збільш.)
уро́чний
«встановлений за певними умовами; визначений»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уро́к «чари» | білоруська |
| уро́к «урок» | болгарська |
| у́ро́ци «чаклування; пристріт» (мн.) | болгарська |
| урокъ «умова; угода; призначення, правило; податок, штраф; строк, визначений час» | давньоруська |
| урок «пристріт» | македонська |
| urok «чари; пристріт; зурочення; угода; (перен.) чарівність» | польська |
| urokъ | праслов’янська |
| уро́к «навчальна година; учбове завдання; (заст.) робота, задана на певний час; повчання; щось повчальне; (заст.) зурочення, чаклування» | російська |
| уро́чить «псувати недобрим поглядом» | російська |
| у̀рок «тс.» | сербохорватська |
| úrek | словацька |
| urо̀k «зурочення; хвороба внаслідок зурочення» | словенська |
| оурочьнъ | старослов’янська |
| уро́к «пристріт; чаклування» | українська |
| ректи́ | українська |
| проро́к | українська |
| úrok «чари; хвороби; податок» | чеська |
нівро́ку
результат злиття заперечної частки ні та іменника уро́ки (вро́ки) (у формі род. в. одн.) «наслання хвороби поглядом»;
п. [niwroku] «нівроку» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
нівро́чейку
«нівроку»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| niwroku «нівроку» (з укр.) | польська |
| ні «наслання хвороби поглядом» (вро́ки)(у формі род. в. одн.) | українська |
| уро́ки | українська |
ректи́ «говорити»
псл. *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-);
споріднене з гот. rahnjan «рахувати», ragin «рада, рішення, постанова», garēhsns «призначення, визначення», дінд. racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує», racanam, racanā «порядок, розпорядження», тох. A rake «слово», B reki «тс.», іє. *rē˘k- «розташовувати»;
думка про зв’язок із звуконаслідувальними формами лит. rė˜kti «кричати», rė́kauti «кричати, горлати, репетувати», лтс. rēkt «ревіти, ричати», дірл. réimm «крик», лат. raccāre «ричати (про тигра)» (Фасмер III 465–466; Schuster-Šewc 1222; Wаlde–Hofm. II 414) з погляду фонетики викликає заперечення;
р. изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися», [река́ть] «говорити, мовити, промовляти», бр. прадрака́ць «передрікати», др. рєчи «говорити, сказати», п. rzec «сказати», ч. říci, слц. riect’ «тс.», вл. rjec «говорити, сказати», нл. rjаc «тс.», полаб. rict, ricаt «казати», болг. река́ «скажу», м. рече «каже», схв. pѐƕи «сказати», слн. rêči «тс.», стсл. рєшти, рєкѫ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відректи́
відріка́ти
«відповідати»
вріка́ти
«дорікати»
вро́ки
«пристріт, уроки»
доректи́
доріка́ти
«докоряти»
дорікну́ти
заректи́ся
зареч
«постскриптум, епілог»
(заст.)
зарі́к
«обіцянка»
зарі́каний
«який дав зарік»
заріка́ти
«заклинати, клясти, просити»
заріка́тися
«закаюватися, заклястися»
заріча́ний
«непокірливий, сварливий»
зарі́чки
«зарік»
зарі́чливий
«який зарікся від чогось»
заро́к
«тс.»
зорчи́
«скажи»
зректи́ся
зріка́тися
«відмовлятися»
зуро́чити
«наврочити»
навректи́
«наврочити»
навро́ки
«пристріт»
наврокува́ти
«тс.»
навро́чити
наврочли́вий
нао́дрік
«у відповідь»
нареко́вати
«називати»
(заст.)
наректи́
«назвати»
нарече́на
«молода»
нарече́ний
«жених»
наре́че́ння
«присвоєння імені»
наречи́
«наректи»
наріка́ти
«скаржитися»
нарічо́вість
«діалектна особливість»
нарі́ччя
неви́речений
«невисловлений»
недорі́ка
«людина з дефектом мови»
недорі́кий
«який має дефект мови»
недорі́кува́тий
«тс.»
недо́річ
«безглуздя, абсурд»
недорічи́вий
«безглуздий, абсурдний»
недорі́чний
«непридатний»
нездоре́чі
«ні до чого»
нерічи́вий
«некрасномовний, недорікуватий»
обректи́
обречи́
«урочисто обіцяти; присвятити; вказати»
обрі́к
«обітниця»
обрі́ка
«тс.»
обріка́ти
«обіцяти; прирікати»
обрі́кувати
«докоряти закидати»
обрі́куватися
«заповідати»
обро́чник
«той, що дав обітницю зробити щось для спокутування гріха»
оброчникува́ти
«виконувати обітницю»
о́дрік
«заперечення; відмова»
пере́рік
«суперечка»
пере́річка
«тс.»
по́рекло
«прізвисько; прізвище»
порі́к
«ремство»
порі́кування
«ремство, нарікання»
порі́кувати
«ремствувати»
приректи́
прире́чений
прире́чення
приріка́ти
приуро́чений
приуро́чити
прорека́ти
«прорікати; з похвалою згадувати»
проректи́
проре́чення
«прорікання»
проре́чистий
«красномовний»
прорі́к
«пророк»
проріка́ння
«пророкування»
проріка́ти
проро́к
пророкува́ти
проро́цтво
проро́цький
«пророчий»
проро́чення
проро́чество
проро́чеський
«пророчий»
проро́чий
проро́чити
проро́чиця
проро́чня
«оракул»
ре́кало
«той, що дає прізвиська іншим»
ре́кло
«прізвисько; прозвання; гасло»
реку́н
«промовець»
речене́ць
«строк»
рече́ння
«вислів»
ре́чення
речи́
речи́нець
«тс.»
речи́стий
«говіркий»
речни́к
«адвокат, заступник у справах»
ре́чник
«поборник; оратор; [повірений Нед]»
речни́стий
«тс.»
речни́цтво
«адвокатура; заступництво в справах»
речни́цький
«ораторський, адвокатський»
речня́
«вислів, судження; вирок, присуд»
речува́ти
«тс.»
рік
«зойк»
річ
«мова, розмова, міркування»
річни́й
«балакучий»
річни́стий
«красномовний»
рочи́тися
«давати обітницю»
рочня́
«оракул»
урекли́вий
«здатний наврочити; якого можна наврочити»
уректи́
«наврочити; [докорити, доректи]»
уректи́ся
«почутися; здатися»
уре́чення
«уроки»
уречи́
«докорити; наврочити Г; висловити ВеЛ»
уріка́ти
«тс.»
урі́чли́вий
урі́чний
«тс.»
уро́к
«завдання; навчальне заняття»
уро́ки
«пристріт»
уро́чий
«чудовий, чарівний, принадний; здатний докоряти Шейк»
уро́чи́на
«пристріт»
урочи́ти
«заворожити, зачарувати»
уро́чища
(збільш. від уро́ки)
уро́чний
«встановлений; умовлений, визначений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прадрака́ць «передрікати» | білоруська |
| река́ «скажу» | болгарська |
| rjec «говорити, сказати» | верхньолужицька |
| rahnjan «рахувати» | готська |
| ragin «рада, рішення, постанова» | готська |
| garēhsns «призначення, визначення» | готська |
| racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує» | давньоіндійська |
| racanam | давньоіндійська |
| racanā «порядок, розпорядження» | давньоіндійська |
| réimm «крик» | давньоірландська |
| рєчи «говорити, сказати» | давньоруська |
| *rē˘k- «розташовувати» | індоєвропейська |
| raccāre «ричати (про тигра)» | латинська |
| rēkt «ревіти, ричати» | латиська |
| rėˊkti «кричати» | литовська |
| rė˜kauti «кричати, горлати, репетувати» | литовська |
| рече «каже» | македонська |
| rjаc «тс.» | нижньолужицька |
| rict «казати» | полабська |
| ricаt «казати» | полабська |
| rzec «сказати» | польська |
| *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-) | праслов’янська |
| изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися» | російська |
| река́ть «говорити, мовити, промовляти» | російська |
| pѐђи «сказати» | сербохорватська |
| riect' «тс.» | словацька |
| rêči «тс.» | словенська |
| рєшти | старослов’янська |
| рєкѫ «тс.» | старослов’янська |
| A rake «слово» | тохарська А |
| reki «тс.» | тохарська В |
| říci | чеська |
семиурі́ка (вид рослини)
складне утворення з основ числівника сім (семи́) і, очевидно, іменника уро́ки «пристріт»;
точніша етимологія неможлива через неясність значення;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сім (семи́) | українська |
| уро́ки «пристріт» | українська |
у́рка «злодій, вуркаган»
укр. уркага́н, вуркага́н, бр. вуркуга́н «нахабний злодій» є експресивними суфіксальними похідними від у́рка, ву́рка (пор. укр. вовцюга́н, вовчуга́н, похідні від вовк);
на слов’янському ґрунті зіставляється з бр. вурну́ць «украсти»;
зіставляється з каз. ӱры, ккалп. уры «злодій»;
припускається тюркське походження;
слово, що походить із злодійського арго;
р. у́рка «злодій», бр. [ву́рка] «хитрун, злодій»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
урка́ш
уркашня́
«вуркагани»
(зб.)
у́рок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вуркуга́н «нахабний злодій» | білоруська |
| вурну́ць «украсти» | білоруська |
| ву́рка «хитрун, злодій» | білоруська |
| ӱры | казахська |
| уры «злодій» | каракалпакська |
| у́рка «злодій» | російська |
| уркага́н | українська |
| вуркага́н | українська |
| у́рка | українська |
| ву́рка (пор. укр. вовцюга́н, вовчуга́н, похідні від вовк) | українська |
уро́чий «чудовий, прекрасний; чарівний, який характеризується надприродною силою»
запозичення з польської мови;
п. uroczy «здатний зурочити; чарівний, чудовий, привабливий» є похідним утворенням від urok «чари», якому відповідає укр. уро́к (див.);
слн. uróčеn «здатний зурочити», uročljív «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| uroczy «здатний зурочити; чарівний, чудовий, привабливий» | польська |
| urok «чари» | польська |
| uróčеn «здатний зурочити»«тс.» | словенська |
| uročljív «здатний зурочити»«тс.» | словенська |
| уро́к | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України