УРМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
у́рма «місце, по якому ганяють худобу, вкрите слідами ніг; дорога, протоптана худобою Г; пасовище для овець Куз; слід овечого стада на землі, по якій воно пройшло Шейк; слід від овечої отари на траві Нед; слід від отари овець Чаб»
запозичення зі східнороманських мов;
молд. у́рмэ «слід», рум. úrmă «тс.» зводяться до лат. *orma «тс.», джерелом якого є гр. ὅρμος «ланцюг, намисто»;
пор. іт. orma «слід», ormare «йти за ким»;
п. hurma «натовп, гурт, велика кількість», hurmem «гуртом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поу́рмити
«розтоптати»
поу́рмлений
«з’їдений худобою зверху (про траву на пасовищі)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ὅρμος «ланцюг, намисто» | грецька |
| orma «слід» | італійська |
| ormare «йти за ким» | італійська |
| *orma «тс.» | латинська |
| у́рмэ «слід» | молдавська |
| hurma «натовп, гурт, велика кількість»«гуртом» | польська |
| hurmem «натовп, гурт, велика кількість»«гуртом» | польська |
| úrmă «тс.» | румунська |
хурма́ «південне плодове дерево і його плід, Diospyros L.» (бот.)
запозичення з тюркських мов, імовірно, з кримськотатарської або турецької;
крим.-тат. xurma «фінік», тур. hurma «тс.», як і аз. хурма «тс.», походять від перс. ḫurmä «фінік»;
р. бр. хурма́ «тс.», болг. фурма́ «фінік», м. урма, схв. у̀рма «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хурма «тс.» | азербайджанська |
| хурма́ «тс.» | білоруська |
| фурма́ «фінік» | болгарська |
| xurma «фінік» | кримсько-татарська |
| урма | македонська |
| ḫurmä «фінік» | перська |
| хурма́ «тс.» | російська |
| у̀рма «тс.» | сербохорватська |
| hurma «тс.» | турецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України