УПРЕКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
прек (у виразі [пре́ками сказа́ти] «сказати образливо, із закидами» Нед)
запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. прѣкъ «поперечний, протилежний» етимологічно пов’язане з укр. [пере́ка] «суперечність, протидія»;
р. [прека] «докір», ст. прекий «протилежний; поперечний», бр. [прэк] «заперечення», [прэка] (головним чином, у словосполученні [на прэку] «наперекір, усупереч»), [прэ́кам] «усупереч», др. прекы (прѣкы) «поперек, напереріз; усупереч», въ преки (въ прѣкы) «поперек; назустріч; усупереч»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допрік
«докір»
допріка́ти
«докоряти»
пре́ки
«підступні витівки»
пре́ко
«проти; усупереч»
упре́ки
«усупереч»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прэк «заперечення» | білоруська |
| прэка (головним чином, у словосполученні [на прэку] «наперекір, усупереч») | білоруська |
| прэ́кам «усупереч» | білоруська |
| прекы «поперек, напереріз; усупереч» (прѣкы) | давньоруська |
| прека «докір» | російська |
| пере́ка «суперечність, протидія» | українська |
| прѣкъ «поперечний, протилежний» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України