УПРАЖНЯТЬСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
упражня́тися «робити вправи, управлятися»
запозичене через давньоруську мову зі старослов’янської;
др. корінь пражн- походить від стсл. праздьнъ (перехід зн › жн пов’язаний з м’якістю суфіксального н ‹ nj), який зводиться до псл. *porz-, що виступає в укр. поро́жній, а також у р. поро́жний (Преобр. II 121, проти Фасмер IV 164), пра́здный (зі стсл.);
давнім значенням слова було, очевидно, «заповнювати пустоту; займати вільний час»;
р. упражня́ть «тренувати», упражня́ться, упражне́ние, др. упражняти «займати» (наприклад, місце), частіше «знищувати», упражнятися «займатись чимось», упражнити «ліквідувати, знищити», упражнение «заняття, робота», болг. упражня́вам (се);
Фонетичні та словотвірні варіанти
упражня́ю
(ся)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
упражня́вам (се) (се) | болгарська |
упражняти «займати» (наприклад, місце) | давньоруська |
упражнятися «займатись чимось» | давньоруська |
упражнити «ліквідувати, знищити» | давньоруська |
упражнение «заняття, робота» | давньоруська |
*porz- | праслов’янська |
поро́жний | російська |
пра́здный (зі стсл.) | російська |
упражня́ть «тренувати» | російська |
упражня́ться | російська |
упражне́ние | російська |
праздьнъ (перехід зн › жн пов’язаний з м’якістю суфіксального н ‹ nj) | старослов’янська |
поро́жній | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України