УПЕНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
пень «нижня частина стовбура дерева; [вулик]»
псл. pьnь;
споріднене з гр. πίναξ «дошка, картина», дінд. pínākam «палиця, стебло»;
іє. *pin- «шматок дерева, деревинка»;
зіставлення з лит. pìnas «жердина в тині» (Machek ESJČ 443) не враховує зв’язку цього литовського слова з лит. pìnti «плести, вити», спорідненим з укр. п’я́сти́, пну́ти (Fraenkel 594);
р. бр. пень, др. пень, пьнь, п. pień, ч. peň «стовбур», слц. peň «стовбур, пень», вл. нл. pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище», полаб. pan, болг. пън, м. пен, схв. пȃњ, слн. pánj, стсл. пьнь «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вопе́ньки
«опеньки»
вопо́ньок
«опеньок»
гопе́ньки
опенек
опе́нок
опе́нька
«тс.»
опе́ньок
пенькове́
«плата лісничому за вирубку лісу»
(?)
пенько́вщина
«ліс на зруб»
пенькува́тий
«такий, що має багато пнів»
пі́дпе́нька
«опеньок»
підпе́ньок
пняк
«стовбур, колода»
подпінка
«тс.»
при́пиньок
«уламок, корінець»
спень
«стовбур»
упе́нь
«наголову, цілком, дотла»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пень | білоруська |
| пън | болгарська |
| pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» | верхньолужицька |
| πίναξ «дошка, картина» | грецька |
| pínākam «палиця, стебло» | давньоіндійська |
| пень | давньоруська |
| пьнь | давньоруська |
| *pin- «шматок дерева, деревинка» | індоєвропейська |
| pìnas «жердина в тині» | литовська |
| pìnti «плести, вити» | литовська |
| пен | македонська |
| pjeńk «пень, колода; палиця; кореневище» | нижньолужицька |
| pan | полабська |
| pień | польська |
| pьnь | праслов’янська |
| пень | російська |
| пȃњ | сербохорватська |
| peň «стовбур, пень» | словацька |
| pánj | словенська |
| пьнь «тс.» | старослов’янська |
| п'я́сти́ | українська |
| пну́ти | українська |
| peň «стовбур» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України