УНІФІКОВАНОГО — ЕТИМОЛОГІЯ
уніфіка́ція
запозичене, можливо, через посередництво західноєвропейських мов (н. Unifikation, фр. unification, англ. unification) з латинської;
нлат. unificatio є складним утворенням з компонентів uni-, що походить з ūnus «один», ūnio «єдність», споріднених з укр. [и́ний] «інший», і -ficātio, пов’язаного з facere «робити»;
р. унифика́ция, бр. уніфіка́цыя, п. unifikacja, ч. unifikace, слц. unifikácia, болг. унифика́ция, м. схв. унификациjа, слн. unifikácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уніфіка́тор
уніфіко́ваний
уніфікува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| unification | англійська |
| Unifikation | аромунський |
| уніфіка́цыя | білоруська |
| унифика́ция | болгарська |
| facere «робити» | латинська |
| унификациjа | македонська |
| unificatio | новолатинська |
| ūnus «один» | новолатинська |
| ūnio «єдність» | новолатинська |
| unifikacja | польська |
| унифика́ция | російська |
| унификациjа | сербохорватська |
| unifikácia | словацька |
| unifikácija | словенська |
| и́ний «інший» | українська |
| unification | французька |
| unifikace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України