УМИСНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
навми́сний
очевидно, недавнє (у Г і Ж не засвідчене) похідне утворення від прислівника навми́сне, навми́сно, мабуть, запозиченого з польської мови, як і бр. наўмы́сна «навмисно»;
п. naumyślnie «навмисно» є результатом ускладнення форми umyślnie «тс.»;
пор. укр. [зуми́сне] від уми́сне, уми́сний;
бр. наўмы́сны;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наўмы́сна «навмисно» | білоруська |
| наўмы́сны | білоруська |
| naumyślnie «навмисно» | польська |
| umyślnie «тс.» | польська |
| навми́сне | українська |
| навми́сно | українська |
| зуми́сне | українська |
| зуми́сне | українська |
| уми́сний | українська |
мисль «думка»
псл. myslь здебільшого зводиться до давнішого *mūd-slь або *mūd-tlь, яке вважається спорідненим з гр. μῡϑος «мовлення, слово; замисел», гот. gamaudjan «нагадувати», лит. mausti, maudžiù «тужити; пристрасно бажати; досадувати», сірл. smūainim «думаю»;
реконструюється також (Топоров Этимология 1963, 5–13) *mons-, як пов’язане з іє. *men«думати»;
р. бр. др. мысль, п. myśl «думка», zmysł «почуття; смисл», ч. вл. нл. mysl, слц. mysel, болг. ми́съл, м. мисла, схв. ми́сао, слн. mísel, стсл. мысль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безми́сльний
безми́сля
ви́мисел
вимисли́вий
«примхливий, вередливий»
до́мисел
за́мисел
за́мисл
зами́сливий
«задумливий»
замислі́вка
«витівниця»
за́мишливий
«розумний, дотепний»
замишлі́вка
«примхлива жінка»
замишляни́ця
замишля́нка
«тс.»
зми́сел
«почуття»
(з п.)
змисл
«тс.; намір»
змисле́нник
«мислитель»
зми́сльний
«розумний, тямущий, винахідливий»
зми́сний
«кмітливий»
ми́слений
«який постає в думках, уявний»
ми́слення
мисли́вець
«розумник»
мисли́вий
«розумний; умілий»
(заст.)
ми́сли́мий
мисли́тель
ми́слити
мислова́тий
«дотепний, розумний»
надо́мисл
«тс.»
на́мисел
«роздум»
на́мисл
недо́ми́сел
недо́ми́сл
недомисли́мий
«незбагненний»
незмисле́нний
«безтямний»
не́змислень
«нетяма, нетямуща людина»
не́змисль
«тс.»
обми́слити
«постачити, спорядити»
оми́сьне
переми́сльний
«дотепний»
по́мисел
поми́сливий
«недовірливий, підозрілий»
ро́змисел
у́мисел
у́мисл
уми́сний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мысль | білоруська |
| ми́съл | болгарська |
| mysl | верхньолужицька |
| gamaudjan «нагадувати» | готська |
| μῡϑος «мовлення, слово; замисел» | грецька |
| мысль | давньоруська |
| *men «думати» | індоєвропейська |
| mausti | литовська |
| мисла | македонська |
| mysl | нижньолужицька |
| myśl «думка»«почуття; смисл» | польська |
| zmysł «думка»«почуття; смисл» | польська |
| myslь | праслов’янська |
| мысль | російська |
| ми́сао | сербохорватська |
| smūainim «думаю» | середньоірландська |
| mysel | словацька |
| mísel | словенська |
| мысль | старослов’янська |
| mysl | чеська |
| maudžiù «тужити; пристрасно бажати; досадувати» | ? |
| *mons- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України