УЛУС — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
улу́с «родова громада у тюрко-монгольських народів; стійбище кочовиків або селище деяких народів Сибіру та Центральної Азії»
запозичення з тюркських мов;
пор. тур. аз. кипч. алт. уйг. кар. калм. ulus «народ»;
р. бр. болг. улу́с, др. улусъ «селище (у татар)», п. ułus;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ulus «народ» | азербайджанська |
| ulus «народ» | алтайська |
| улу́с | білоруська |
| улу́с | болгарська |
| улусъ «селище (у татар)» | давньоруська |
| ulus «народ» | калмицька |
| ulus «народ» | караїмська |
| ulus «народ» | кипчацька |
| ułus | польська |
| улу́с | російська |
| ulus «народ» | турецька |
| ulus «народ» | уйгурська |
улу́си «земельні лісові урочища»
пов’язане з улу́с;
до мотивації назви пор. р. [улу́сы] «закутки; потайні притулки» Даль;
р. [улу́сы] «смуги полів», бр. [улус] «казенні ліси, які надавалися в користування селянам» Добровольский;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| улус «казенні ліси, які надавалися в користування селянам» | білоруська |
| улу́сы «закутки; потайні притулки» | російська |
| улу́сы «смуги полів» | російська |
| улу́с | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України