УЛИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ули́та «Totanus calibris» (орн.)
не зовсім ясне;
можливо, те саме, що «травник, Tringa totanus L.» (Воїнств. – Кіст. 74);
у такому разі це один із видів улітів;
назва могла виникнути в результаті деетимологізації назви улі́т і асоціації її з особовим жіночим ім’ям Ули́та;
пор. аналогічне авдо́тка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| улі́т | українська |
| Ули́та | українська |
Ули́та (жіноче ім’я)
лат. Julitta є пестливою формою особового імені Julia;
запозичення з латинської мови;
р. Ули́та, бр. Улі́та;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ули́тка
Ули́тонька
Ули́точка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Улі́та | білоруська |
| Julitta | латинська |
| Julia | латинська |
| Ули́та | російська |
ву́лик
іє. *aul-;
споріднене з лит. aulỹs «вулик», aũlas «халява», лтс. aũlis «вулик з кори ялини або з трухлявої колоди для ловіння бджіл», aule «халява», прус. aulis «велика гомілкова кістка», гр. αὐλός «дудка», лат. alvus «живіт; вулик»;
псл. *ulьjь;
р. болг. у́лей, бр. ву́лей, др. улии, п. ul, ч. úl, слц. úl’, вл. wul, нл. hul, полаб. vaul, м. улиште, схв. ỳлиūште, слн. úlj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ву́глик
ву́лень
ву́лий
ву́лій
ву́лік
ву́ллє
«тс.»
вуль
у́лей
у́лень
у́ли
«пасіка»
у́лий
у́лик
у́лік
уль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́лей | білоруська |
| у́лей | болгарська |
| wul | верхньолужицька |
| αὐλός «дудка» | грецька |
| улии | давньоруська |
| *aul- | індоєвропейська |
| alvus «живіт; вулик» | латинська |
| aũlis «вулик з кори ялини або з трухлявої колоди для ловіння бджіл» | латиська |
| aulỹs «вулик» | литовська |
| улиште | македонська |
| hul | нижньолужицька |
| vaul | полабська |
| ul | польська |
| *ulьjь | праслов’янська |
| aulis «велика гомілкова кістка» | прусська |
| у́лей | російська |
| ỳлиūште | сербохорватська |
| úl' | словацька |
| úlj | словенська |
| úl | чеська |
| aũlas «халява» | ? |
| aule «халява» | ? |
ули́тка «равлик» (зоол.)
запозичення з російської мови;
р. ули́тка «слимак» вважається похідним утворенням від псл. *ulitъ «порожнистий» (‹ корінь *ul-) і зіставляється в семантичному плані з гр. φερέοιϰος «той, що носить (свій) дім» (про равликів і черепах);
р. ули́тка, ули́та, ч. слц. ulita (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
улі́тка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φερέοιϰος «той, що носить (свій) дім» (про равликів і черепах) | грецька |
| *ulitъ «порожнистий» (‹ корінь *ul-) | праслов’янська |
| ули́тка «слимак» | російська |
| ули́тка | російська |
| ули́та | російська |
| ulita (з рос.) | словацька |
| ulita (з рос.) | чеська |
улі́т «рід птахів родини сивкових чи бекасових, Tringa» (орн.)
назва може бути зумовлена тим, що деякі види цих перелітних птахів починають рано відлітати (ще влітку);
можливо, походить від дієслова [уліта́ти];
не зовсім ясне;
р. ули́т;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уліта́ти | українська |
| ули́т | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України