УКІС — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коса́ «знаряддя для косіння; вузька смуга суходолу, мис»
псл. kosa, первісно «обрубана жердина, обрубана гілка»;
найближче відповідає дангл. hoss «гілка, паросток», гр. κάστον «дрова»;
зводиться до кореня іє. *kos-/ kes- «різати, скребти», з яким пов’язані також коса́1, ко́сий, чеса́ти;
р. болг. коса́, бр. каса́, п. ч. слц. вл. нл. kosa, полаб. t’ösӑ, м. коса, схв. кóса, слн. kôsa, стсл. коса;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зако́ски
«заробітки селян косарюванням»
зако́сок
«затока річки»
кі́ска
«зменш. до коса; [ніж]»
кісни́й
кісни́к
«торговець косами»
кісни́к
«ріжок, куди кладуть брус для коси»
кісни́ця
«сіножать»
кісся́
кі́счик
«косар»
кісьба́
«косовиця»
кішни́ця
«обгороджена сіножать»
кішня́
«косовиця»
коса́к
«великий ніж, яким січуть капусту; (ент.) косарик, Phalangium L. ВеНЗн»
коса́р
«той, хто косить; [(ент.) косарик]»
коса́ра
«сіножать»
коса́рик
«Phalangium L.»
(ент.)
коса́рка
коса́рщина
«пайка косаря за спільну роботу Ж; частування чоловіків після закінчення сінокосу Я»
коса́ш
«косарик»
(ент.)
ко́сень
«липень»
косе́ць
«косар Ж; (ент.) косарик ВеНЗн»
коси́лко
«кісся»
коси́лно
коси́ло
коси́льно
«тс.»
коси́на
«ніж із коси»
косини́ця
«сіножать»
коси́ря
«косовиця, жнива»
коси́ти
косі́й
«косар»
ко́ска
«ніж із коси»
косов'є́
«кісся»
косови́ця
косови́ще
«кісся»
косяни́к
«мантачка»
кося́р
«косарик»
(ент.)
кошани́ця
«скошені вруна чи зелене збіжжя»
кошени́на
«скошена трава; лука»
кошени́ця
«[тс. тж]; кошани́ця»
ко́шинь
«липень»
кошоли́на
«скошене збіжжя»
не́кіс
«некошена смуга, некошена лука»
обкі́с
обкі́ски
«свято на честь закінчення косовиці»
обкоси́тися
«урізатися косою»
пакі́с
«покіс»
перекі́с
«сіножать»
перекоси
«скошене сіно»
підкі́с
покі́с
покісни́й
«прибутковий»
покоса́рки
«обжинки»
покоса́рщина
«гулянка дружин косарів після відходу чоловіків на роботу»
поукісний
пра́кіс
«прибережне сіно»
скіс
(с.-г.)
скісо́к
«невеличка коса; сточена коса; шматок коси, використовуваний як ніж чи бритва»
скосок
«тс.»
скоша́тий
«скошений»
укіс
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каса́ | білоруська |
| коса́ | болгарська |
| kosa | верхньолужицька |
| κάστον «дрова» | грецька |
| hoss «гілка, паросток» | давньоанглійська |
| *kos- «різати, скребти» | індоєвропейська |
| kes- | індоєвропейська |
| коса | македонська |
| kosa | нижньолужицька |
| t'ösӑ | полабська |
| kosa | польська |
| kosa | праслов’янська |
| коса́ | російська |
| кóса | сербохорватська |
| kosa | словацька |
| kôsa | словенська |
| коса | старослов’янська |
| коса́ | українська |
| ко́сий | українська |
| чеса́ти | українська |
| kosa | чеська |
ко́сий
псл. *kosъ ‹ іє. *kosŭ- «обрубаний, обрізаний», пов’язане чергуванням голосних з čes- (‹*kes-) у česati, укр. чеса́ти;
споріднене з ав. kasu- «малий», пехл. kas «тс.», перс. [kastar] «молодший», kastan «зменшувати»;
сумнівне виведення (Фасмер II 347) від коса́2 (знаряддя), а також пов’язання з лат. соха «стегно» (Bezzenberger BB 12, 239) або з дінд. cāpa- «дуга» (Petersson AfSlPh 36, 137–138);
р. косо́й, бр. ко́сы, др. косъ, п. вл. kosy, ч. слц. kosý, нл. kosa «укіс, кривина», болг. м. кос, схв. кȍс, слн. kós;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зу́кісь
«упоперек, навскоси»
зукі́сьний
«навскісний»
кісько́м
«косо»
коси́на
коси́нець
коси́нчик
косиня́
«кривизна»
коси́ти
«робити чи дивитися косо»
кося́к
«розташований косо предмет; череда, отара, табун, зграя; одвірок, лутка: [шматок сітки; линва на човні; обшита мереживом косинка Дз]»
косяка́
«навскоси»
кося́на
«мотузка біля вітрила»
кося́ч
«біла косинка з мереживом»
на́вкі́с
навкі́сний
навкоси́
навкося́
навкосяка́
навски́
«навскоси»
на́вскіс
навскі́сний
навскі́сник
(спец.)
навскоси́
наи́скось
«навскоси»
наоскоси́
наперекі́с
на́скось
одко́с
«наріжна планка, якою попередньо закріплюються крокви»
око́са
«тс.»
перекі́с
підкі́с
скіс
(спец.)
скісни́й
скі́сок
«позначка на вусі вівці»
ско́са
ско́сий
«коси́й, кривий»
ско́си́стий
«похилий; косий»
скосі́вка
«трикутний рушник»
скосоватий
«тс.»
ско́сом
укі́с
«схил»
укі́сний
укі́сник
(спец.)
уко́сина
(тех.)
уко́систий
«похилий, кривий»
уко́сний
«тс.»
уко́сом
«косо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kasu- «малий» | авестійська |
| ко́сы | білоруська |
| кос | болгарська |
| kosy | верхньолужицька |
| cāpa- «дуга» | давньоіндійська |
| косъ | давньоруська |
| čes- (‹*kes-) | індоєвропейська |
| *kes- | індоєвропейська |
| česati | індоєвропейська |
| соха «стегно» | латинська |
| кос | македонська |
| kosa «укіс, кривина» | нижньолужицька |
| kastar «молодший» | перська |
| kastan «зменшувати» | перська |
| kas «тс.» | пехлевійська |
| kosy | польська |
| *kosъ | праслов’янська |
| косо́й | російська |
| кȍс | сербохорватська |
| kosý | словацька |
| kós | словенська |
| чеса́ти | українська |
| коса́ (знаряддя) | українська |
| kosý | чеська |
| *kosŭ- «обрубаний, обрізаний» | ? |
укосом «клеймо чи розпізнавальний знак на овечому вусі»
неясне;
можливо, означає спосіб нанесення клейма і пов’язане з ко́сий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́сий | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України