УЗУРПАТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
узурпа́тор «той, хто незаконно захопив владу, особа, яка привласнила чужі права на щось»
запозичення з пізньолатинської мови;
пізньолат. usurpātor «привласнювач; споживач», походить від лат. usurpo «захоплюю; уживаю; привласнюю; посідаю», складного утворення з основ лат. *ūsū, що є формою аблатива від ūsus «користь; ужиток», і rapio «хапаю, присвоюю, викрадаю»;
р. болг. м. схв. узурпа́тор, бр. узурпа́тар, п. uzurpator, ч. uzurpátor, слц. слн. uzurpátor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
узурпа́т
«мучитель, кат»
узурпа́торство
узурпа́ція
узурпува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| узурпа́тар | білоруська |
| узурпа́тор | болгарська |
| usurpo «захоплюю; уживаю; привласнюю; посідаю» | латинська |
| *ūsū | латинська |
| ūsus «користь; ужиток» | латинська |
| rapio «хапаю, присвоюю, викрадаю» | латинська |
| узурпа́тор | македонська |
| usurpātor «привласнювач; споживач» | пізньолатинська |
| uzurpator | польська |
| узурпа́тор | російська |
| узурпа́тор | сербохорватська |
| uzurpátor | словацька |
| uzurpátor | словенська |
| uzurpátor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України