УЗА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
у́за́ «жирний наліт на воді Г; вощина Нед»
псл. vǫza, пов’язане з ву́зол, в’яза́ти й означає «те, що зв’язує, скріплює»;
р. уза́ «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев», [ву́за] «чарупка у стільниках», бр. [ву́за] «вощина, стільники», [вуза́] «тс.; бджолиний клей, прополіс», п. [węza] «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники», [węźnia] «тс.», ч. [uzda, huzda] «сухі стільники»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ву́за «вощина, стільники» | білоруська |
вуза́ «тс.; бджолиний клей, прополіс» | білоруська |
węza «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники» | польська |
węźnia «тс.» | польська |
vǫza | праслов’янська |
уза́ «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев» | російська |
ву́за «чарупка у стільниках» | російська |
ву́зол | українська |
в'яза́ти «те, що зв’язує, скріплює» | українська |
uzda «сухі стільники» | чеська |
huzda «сухі стільники» | чеська |
у́зи «(заст.) окови; (кн.) зв’язки, відносини, єдність»
псл. *ǫza, мн. *ǫzy;
споріднене з укр. ву́зол, в’яза́ти;
зіставляється з лит. vyžà «лапоть», výžti «плести лапті» (Petersson AfSlPh 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. angō «стискаю, душу», гр. ἄγχω «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116–117, проти Фасмер там само), з лит. аñkštas «тісний, вузький», гот. aggwus, двн. еngi [‹*angi], нвн. eng, дісл. øngr «тс.», дінд. aṁhúḥ «вузький»;
іє. *ang̑h-;
р. у́за, у́зы, бр. ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», п. więzy, схв. везе, у̏зе «в’язниця; кайдани», слн. vézi, стсл. ѫза, вѫза, вѫзъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заужа́ти
«зв’язати»
паужіня
«те, що висипається з-під пауза»
пауз
«рубель»
паузник
«вірьовка для прив’язування пауза»
паузняк
па́узок
«вид річкового судна»
розпаузити
у́зник
«в’язень»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.) | білоруська |
aggwus | готська |
ἄγχω «здавлюю» | грецька |
еngi | давньоверхньонімецька |
aṁhúḥ «вузький» | давньоіндійська |
øngr «тс.» | давньоісландська |
оуза «окови» | давньоруська |
*ang̑h- | індоєвропейська |
angō «стискаю, душу» | латинська |
vyžà «лапоть» | литовська |
výžti «плести лапті» | литовська |
аñkštas «тісний, вузький» | литовська |
eng | нововерхньонімецька |
więzy | польська |
*ǫza | праслов’янська |
у́за | російська |
у́зы | російська |
везе | сербохорватська |
у̏зе «в’язниця; кайдани» | сербохорватська |
vézi | словенська |
ѫза | старослов’янська |
вѫза | старослов’янська |
вѫзъ | старослов’янська |
ву́зол | українська |
в'яза́ти | українська |
узи́ця «частина молотильного цепу»
не зовсім ясне;
можливо, є суфіксальним утворенням від у́за або виникло в результаті фонетичної видозміни незасвідченого *ужиця від [ужи́ще] «мотузка» під впливом у́за, у́зи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
узи́ще
«довгий міцний канат для ув’язування навантаженого на віз сіна»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
у́за «мотузка» | українська |
у́за | українська |
у́зи | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України