УЖИК — ЕТИМОЛОГІЯ

ужа́чки «півники болотні, Iris pseudacorus L.» (бот.)

похідне демінутивне утворення від уж «вуж»;
назва мотивується формою повзучого кореневища, яке нагадує вужа, або місцем поширення рослин (вогкі луки, болота), де водяться вужі, змії;
р. ужик виводиться з узик, яке вважається похідним від у́зкий «вузький», за формою листя рослини, що відбито також у літературній назві р. са́бельник «вовче тіло болотне» (Анненков 178);
р. [ужачки] «тс.», [ужик] «вовче тіло болотне, Comarum palustre L.», [узик] «тс.», бр. [ужачкі, ву́жачкі] «півники болотні»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ужачка
ужички «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ужачкі білоруська
ву́жачкі «півники болотні» білоруська
узик «тс.» польська
ужик російська
у́зкий «вузький» російська
са́бельник «вовче тіло болотне» російська
узик російська
ужачки «тс.» російська
ужик «вовче тіло болотне, Comarum palustre L.» російська
уж «вуж» українська

у́жва́ «мотузка з пруття, лози або дуба Г, Нед; мотузка з гнучкого пруття Кур; велике дерев’яне кільце, яким з’єднуються між собою плуг і колісня Г; кільце зі скручених гілок смереки для люшні, огорожі; кільце, за яке чіпляють гряділь; кільце зі скручених гілок, яким зв’язують драбину з люшнею О»

утворення від псл. *ǫžе «ужва», паралельного до *vǫžе «вужва» (‹ *vonzjo-), які пов’язані з *(v)ǫzьlъ «вузол», vęzati;
р. [у́же] «вірьовка», [ужи́ще] «тс., зав’язка», схв. у̀же «тс.», стсл. ѫжє «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ужба «ужва»
у́жви «вірьовки в гойдалці»
уже́вка «ужва Нед; капиця Мо»
ужи́вка «мотузка»
ужи́вки «мотузки»
у́жик «дерев’яна закрутка для скріплення чого-небудь»
ужи́сько «мотузка для ув’язування сіна на возі»
ужи́ще «мотузка Г, Нед; мотузка, якою прив’язують рубель; товста мотузка; стара товста мотузка; довга товста мотузка О»
ужі́вка «вужівка»
ужі́лка «тс.»
у́жо́в «ужва»
ужо́вка «мотузка О; мотузка з гнучкого пруття Кур; дерев’яна закрутка для скріплення чого-небудь Л; кільце з гілок ліщини О»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*ǫžе «ужва» праслов’янська
*vǫžе «вужва» (‹ *vonzjo-) праслов’янська
*(v)ǫzьlъ «вузол» праслов’янська
vęzati праслов’янська
у́же «вірьовка» російська
ужи́ще «тс., зав’язка» російська
у̀же «тс.» сербохорватська
ѫжє «тс.» старослов’янська

ужовник «змійовик, ракові шийки, Polygonum bistorta L.» (бот.)

похідне утворення від уж «вуж»;
назва мотивується подібністю дерев’янистого вигнутого кореневища рослини до змії, вужа;
пор. ще укр. змійови́к, р. змееви́к, змеи́ный ко́рень, ч. hadovec, hadí kořen, слц. hadovac, схв. трава од змиje, слн. gadjі koren «тс.», н. Schlangenknöterich, Drachenwurz, Krebswurz, Natterwurz, фр. serpentaire «тс.», що мають ту саму мотивацію;
р. у́жик, бр. [венжоўнік], п. rdest wężownik, ч. užovník (Ан);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ужик «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Drachenwurz аромунський
венжоўнік білоруська
Schlangenknöterich німецька
Krebswurz німецька
Natterwurz німецька
змееви́к російська
у́жик російська
hadovac словацька
уж «вуж» українська
змійови́к українська
serpentaire «тс.» французька
hadovec чеська
užovník (Ан) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України