УДОВИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
удова́
псл. vьdova «тс.»;
споріднене з прус. widdewū (‹ *vidаvā́), ав. viδavā «вдова», гр. ἠίϑεος «неодружений», лат. vidua «вдова», viduus «овдовілий», гот. widuwō «вдова», двн. wituwa (н. Witwe), ір. fedb, дінд. vidhā́vā «вдова», vidhúṣ «овдовілий», vidhú- «бути самотнім», які зводяться до іє. *u̯eidh-, *u̯idh- «роз’єднувати, розлучати, відділяти»;
р. вдова́, бр. удава́, п. wdowa, ч. слц. vdova, вл. нл. wudowa, болг. вдови́ца, м. вдовица, схв. у̏дова, слн. vdóva, стсл. въдова;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдіве́ць
вді́вонька
вді́вство
вдова
вдове́нко
вдове́ць
вдо́вий
вдо́вин
вдови́ний
вдови́цький
вдови́ця
вдовиче́нко
вдови́чий
вдови́чка
вдові́вна
вдові́ти
вдовува́ти
заюдови́ти
«стати вдовою»
овдові́лий
овдові́ти
одове́ць
«удівець»
одови́чин
удіве́ць
уді́вонька
уді́вство
удове́нко
удове́цтво
удове́ць
удо́вий
удо́вин
удови́ний
удови́цький
удови́ця
удовиче́нко
удови́чий
удови́чка
удові́вна
удові́ти
удо́вовати
удовува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| viδavā «вдова» | авестійська |
| удава́ | білоруська |
| вдови́ца | болгарська |
| wudowa | верхньолужицька |
| widuwō «вдова» | готська |
| ἠίϑεος «неодружений» | грецька |
| wituwa (н. Witwe) | давньоверхньонімецька |
| vidhā́vā «вдова» | давньоіндійська |
| vidhúṣ «овдовілий» | давньоіндійська |
| vidhú- «бути самотнім» | давньоіндійська |
| *u̯eidh- | індоєвропейська |
| *u̯idh- «роз’єднувати, розлучати, відділяти» | індоєвропейська |
| fedb | іранські |
| vidua «вдова» | латинська |
| viduus «овдовілий» | латинська |
| вдовица | македонська |
| wudowa | нижньолужицька |
| Witwe | німецька |
| wdowa | польська |
| vьdova «тс.» | праслов’янська |
| widdewū (‹ *vidаvā́) | прусська |
| вдова́ | російська |
| у̏дова | сербохорватська |
| vdova | словацька |
| vdóva | словенська |
| въдова | старослов’янська |
| vdova | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України