УГОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *ǫgъlъ, – споріднене з лат. angulus «кут», вірм. angiun «тс.», ав. angušta- «палець», дінд. áṅgam «кінцівка, частина тіла», aṅgúliḥ «палець», aṅgúriḥ «тс.»;

іє. *ang- «гнути»;

інший варіант основи – іє. *onk- «гнути, зігнутий», від якого походить дінд. ánčati «згинає», aṅkáḥ «вигин, закрут», ав. axnah «повід, уздечка», гр. ἀγκών «згин, суглоб, лікоть», ἀγκύλος «кривий», дангл. anga «гак для риби, колючка», двн. ango-, angul- «гачок», лат. ancus, uncus «викривлений», с. -цел. ѫкотъ «гак»;

р. у́гол, бр. ву́гал, др. угълъ, уголъ, п. węgieł, ч. úhel, слц. uhol, вл. nuhel, нл. [wugel], hugel, болг. ъ́гъл, схв. угао, слн. vógel, стсл. ѫгъль;

очевидно, пов’язане з [у́гол] «ріг, кут», [ву́го́л] «тс.» (див.);

похідне утворення від [у́гол] «куток»;

назва є частковою калькою нім. Winkelspinne, складної назви з іменників Winkel «куток» і Spinne «павук»;

очевидно, похідне утворення від [у́гол] «тс.» тж;

достовірної етимології не має;

на думку Трубачова, первісною є назва угличі, від др. у́гол «кут», оскільки ці племена жили у вигині Дніпра (пор. також Угол – давня назва річки Орелі);

Хабургаєв вважає давнішою назву уличи, основа якої, можливо, походить від назви етнічного суперстрату, який нашарувався на слов’янське населення даного регіону (південніше Росі);

р. у́личи, у́гличи, бр. у́лічы;