УГАРОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
горі́ти
псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);
споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;
іє. *guher- «гарячий, теплий»;
р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар
гаря́ч
«особливий вид гарячого напою»
(заст.)
гаря́чий
гарячи́ти
гарячи́ти
гарячі́ти
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гаря́чли́вий
гаря́чник
«той, що готує й продає гаряч»
(заст.)
гарячно́та
«спека, жара»
го́риво
«полумʼя, що сильно горить; сила горіння»
(-ево)] Ж
горі́лий
горли́вий
«щирий»
горли́во
«ретельно, віддано»
горюк
«паливо»
горюч
«тс.»
горю́че
горю́чий
го́ряч
«жара, спека»
горя́чий
горя́чість
«спека; гаряча голова»
горя́чка
«гарячка»
зага́р
загорі́лий
«палкий»
зга́рище
зга́рок
зга́рятина
зга́рячу
нага́р
недога́р
недога́рʼя
недо́гарок
о́гар
«обпалений пеньок»
ога́рок
перега́р
по́гар
«згарище»
погорі́лець
при́гар
при́гара
«шкірка на твердій каші»
прига́ринок
прига́рки
уга́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарэць | білоруська |
| горя́ | болгарська |
| horić | верхньолужицька |
| ϑέρομαι | грецька |
| ghṛṇōti «світить, палає» | давньоіндійська |
| горѣти | давньоруська |
| *g «гарячий, теплий» | індоєвропейська |
| gorim | ірландська |
| garêtiês «вигоріти (про піч)» | латиська |
| gareti «палити; випаровуватись» | литовська |
| гори | македонська |
| gorjeś | нижньолужицька |
| gorzeć | польська |
| goreć | польська |
| *gorěti | праслов’янська |
| горе́ть | російська |
| гòрети | сербохорватська |
| horieť | словацька |
| goréti | словенська |
| горѣти | старослов’янська |
| hořeti | чеська |
| *gorjǫ | ? |
| goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ) | ? |
| guirim «грію» | ? |
полуга́рний (у виразі полуга́рна горі́вка «горілка гіршого ґатунку, звичайна горілка»)
запозичення з російської мови;
р. полуга́рная во́дка «горілка міцністю в 40 », полуга́рное вино́ «хлібне вино» утворені від полуга́р «хлібне вино, яке наполовину вигоряє при відпалі; горілка міцністю в 40 », що складається з пол- «пів-» і уга́р «вигар, угар», пов’язаного з горе́ть «горіти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| полуга́р «хлібне вино, яке наполовину вигоряє при відпалі; горілка міцністю в 40 » | російська |
| пол- «пів-» | російська |
| уга́р «вигар, угар» | російська |
| горе́ть «горіти» | російська |
уга́ра «відчайдушна людина, зірвиголова» (розм.)
первісно могло мати значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів»;
похідне утворення від основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять також бе́згар, га́рний, гарува́ти;
р. [уга́р] «зірвиголова; буян», [у́гарь] «тс.», бр. [уга́р] «спритний, такий, у якого все горить у руках»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уга́рний
«завзятий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уга́р «спритний, такий, у якого все горить у руках» | білоруська |
| уга́р «зірвиголова; буян» | російська |
| у́гарь «тс.» | російська |
| *гар «данина; взяття в неволю» | українська |
| бе́згар | українська |
| га́рний | українська |
| гарува́ти | українська |
у́гор «поле під паром, пар; переліг»
псл. ǫgorъ «випалений ліс, призначений для поля», що є префіксальним утворенням від основи дієслова *gorěti (при підсічному землеробстві поля виникали після випалювання лісів);
зіставлялося також із свн. снн. anger, двн. днн. angar «лука, місце, заросле травою», н. Anger «луг, вигін, галявина» і далі, без форманта -r-, з дісл. дат. eng, шв. äng, снідерл. enc, гол. enk «поле» (Machek ESJČ 667);
бр. [уго́р] «виоране поле», п. ugor «пар; переліг», ugór, ugora «тс.», ч. слц. úhor, болг. у́гар, схв. у̏гāр «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
у́ґор
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уго́р «виоране поле» | білоруська |
| у́гар | болгарська |
| enk «поле» | голландська |
| angar «лука, місце, заросле травою» | давньоверхньонімецька |
| eng | давньоісландська |
| angar «лука, місце, заросле травою» | давньонижньонімецька |
| eng | датська |
| Anger «луг, вигін, галявина» | німецька |
| ugor «пар; переліг»«тс.» | польська |
| ugór «пар; переліг»«тс.» | польська |
| ugora «пар; переліг»«тс.» | польська |
| ǫgorъ «випалений ліс, призначений для поля» | праслов’янська |
| *gorěti (при підсічному землеробстві поля виникали після випалювання лісів) | праслов’янська |
| у̏гāр «тс.» | сербохорватська |
| anger | середньоверхньнімецька |
| anger | середньонижньонімецька |
| enc | середньонідерландська |
| úhor | словацька |
| úhor | чеська |
| äng | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України