УГАРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
уга́ра «відчайдушна людина, зірвиголова» (розм.)
похідне утворення від основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять також бе́згар, га́рний, гарува́ти;
первісно могло мати значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів»;
р. [уга́р] «зірвиголова; буян», [у́гарь] «тс.», бр. [уга́р] «спритний, такий, у якого все горить у руках»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уга́рний
«завзятий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уга́р «спритний, такий, у якого все горить у руках» | білоруська |
| уга́р «зірвиголова; буян» | російська |
| у́гарь «тс.» | російська |
| *гар «данина; взяття в неволю» | українська |
| бе́згар | українська |
| га́рний | українська |
| гарува́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України