УВІРИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

уві́ритися «набриднути, обриднути, надокучити, остогиднути; допекти»

не зовсім ясне;
можливо, результат семантичного розвитку уві́ритися «довіритися, переконатися», що є префіксальним утворенням від ві́ра;
бр. [увера́цца] «чіплятися, набридати причіпками», [уве́рыцца] «остогиднути, надокучити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ввіря́тися «докучати»
увіра́тися «допікати, набридати»
уві́ристий «настирливий, надокучливий»
уві́ря́тися «набридати, докучати Г, Бі; важко даватися комусь Нед»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
увера́цца «чіплятися, набридати причіпками» білоруська
уве́рыцца «остогиднути, надокучити» білоруська
уві́ритися «довіритися, переконатися» українська
ві́ра українська

ві́ра «довір’я, впевненість; релігія»

псл. věra ‹*vēra;
споріднене з ав. var- «вірити», varəna«віра», ос. urnyn «вірити», гот. tuzwērjan «сумніватися», дісл. vár «обіцянка», двн. wâra «правда, вірність, милість», свн. wār «дійсний, справжній», нвн. wahr «тс.», лат. vērus «дійсний, справжній, істинний», ірл. fir «вірний»;
іє. *uēr- «справжній»;
р. бр. м. ве́ра, др. вѣра, п. wiara, ч. víra, слц. viera, вл. нл. wěra, болг. вя́ра, схв. вјȅра, слн. véra, стсл. вѣра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безві́р'я
безві́рник
вір (у виразі брати на вір «на віру»)
вір'я́н «сват»
ві́рисний «імовірний, вірогідний»
віри́тель «кредитор»
ві́рити
ві́рний
ві́рник «довірена особа; [парафіянин ВеУг]»
вірня́нка «вірна дружина»
ві́рувати
віру́тний «дійсний, справжній»
віру́тник «вірник»
ві́рую «credo»
ві́рчий
ві́рщик
дові́р'я
дові́ра
дові́рливий
довіря́ти
достові́рний
запові́рити «ввірити»
зві́рість «звірка»
зві́рки
зві́рник
звіря́ти
звіря́тися
зневі́р'я
зневі́ра
зневі́ритися
неві́р'я
неві́ра
неві́рник
неві́рство
недові́р «недові́р’я; недовірок»
недовір'я
недові́ркуватий
недові́рливий
недовірок
переві́рка
переві́рник
перевіря́ти
пові́р'я
пові́рити
пові́рка
пові́рник
прові́рка
провіря́ти
сповіря́ти
спроневі́ритися
уві́ритися
Етимологічні відповідники

Слово Мова
var- «вірити» авестійська
ве́ра білоруська
вя́ра болгарська
wěra верхньолужицька
tuzwērjan «сумніватися» готська
wâra «правда, вірність, милість» давньоверхньонімецька
vár «обіцянка» давньоісландська
вѣра давньоруська
*uēr- «справжній» індоєвропейська
fir «вірний» ірландська
vērus «дійсний, справжній, істинний» латинська
ве́ра македонська
wěra нижньолужицька
wahr «тс.» нововерхньонімецька
urnyn «вірити» осетинська
wiara польська
věra праслов’янська
ве́ра російська
вјȅра сербохорватська
wār «дійсний, справжній» середньоверхньнімецька
viera словацька
véra словенська
вѣра старослов’янська
víra чеська
varəna «віра» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України